Життєві історії 0
– Скажи Тамарі, що не дозволяєш їй виходити заміж, – заявила матері Ірина
– Мамо, скажи їй, що ти не дозволиш! – Ірина стояла перед матір’ю, тремтячи
Життєві історії 0
– Навіть, якби ми не встигли витратити гроші, то не дали б! У нас своя сім’я, й гроші спільні. – Ось саме! Сім’я, та гроші спільні! Треба було питати кому важче. А важче зараз Юркові! Ви безвідповідальні
Валерій та Аліна були дуже раді, що їхній будинок добудовано. Залишалося купити меблі, але
Життєві історії 0
– Сорок років я була прислугою для чоловіка – а тепер повинна ще й доглядальницею йому стати
Ніна прокинулася о шостій ранку – як завжди. Без будильника, без причини. Просто так
Життєві історії 0
– Це не чесно! – кричав брат. – Чому це тобі трикімнатна, а мені однушка! Ми ж рівнозначні спадкоємці!
– Це не чесно! – кричав брат. – Чому це тобі трикімнатна, а мені
Життєві історії 0
– І як я заміж за нього вийшла? – подумала Ольга. Вона ставила собі це питання вже не раз. Як вона примудрилася вийти заміж за цього Павла, адже одразу було видно, що він ненадійний. Оля, немов нічого не бачачи, зробила добровільно крок в оце все на радість свекрусі, яка відпочивала тепер від синочка-нероби
– Олю, дай грошей, мені треба в магазин, – гукнув із ванни Павло. Ольга
Життєві історії 0
– Ноги йому помий, Олено! І нігті позрізай, зовсім уже пазурі, як в орла. Тьху, дивитись гидко! Давай, ворушись трохи, чи що! – Нахабно заявила свекруха
– Ноги йому помий, Олено! І нігті позрізай, зовсім уже пазурі, як в орла.
Життєві історії 0
– Якщо чесно, то я давно вже вас запримітив… Дуже вже ви видна жінка, тільки ось соромився підійти і заговорити… Адже ви самі знаєте, що плітки розійдуться по всьому селі, і навіть не подивляться, що ми з вами вже на пенсії
Оксана повільно йшла по сільській вулиці, що прокидалася після нічного дощу. Все зеленіло, співали
Життєві історії 0
– Яке ще твоє майно? – Все, що в тебе є, дали тобі ми! Ми тебе на світ привели, годували, навчали. А ти сестрі лахміття затиснула? – Репетував батько
– Та що ж ти так вчепилася міцною хваткою в це старе?! Воно в
Життєві історії 0
-Не хочеться тебе, дорогенька, засмучувати, але, я бачу, ти зовсім нічого не знаєш, – сказала Лідія Іванівна, співчутливо подивившись на жінку. Посмішка одразу зійшла з обличчя Марти. Вона ніби знала, що хоче їй сказати сусідка і, прикривши рукою сонце, яке світило в очі, обережно запитала: -Ви це про що?
На годиннику була сьома ранку. Марта вимкнула будильник. Повернувшись до чоловіка, вона хотіла обняти
Життєві історії 0
-Людочко, ну пробач мене, такого нерозумного! Не знаю, що на мене найшло! Я ж тільки тебе одну завжди любив! І досі люблю!
-У сорок років пізно починати життя із чистого аркуша… – подумала Людмила, коли від

You cannot copy content of this page