– Заздриш материнському щастю – так і скажи!
– Придумала ще, гроші мої рахувати! Бач, моду взяла! – обурено голосила Олена Петрівна.
– Сил моїх більше нема! – буркнула Ірина. – На море хочу! Пролежати весь день на пляжі. А вечорами танцювати на місцевій дискотеці до ранку
– Сил моїх більше нема! – буркнула Ірина. – На море хочу! Пролежати весь
– Я забрала Поліну! У нас все добре, не шукай нас…
Я повернулася зі зміни й одразу відчула, що щось не так. Рожевого комбінезону Поліни
– Коротше! Мама переїжджає сюди наступної п’ятниці! Це мій будинок, Світлано! Я будував його, я за нього плачу. І моя мати житиме тут стільки, скільки їй залишилося. – Якщо тебе це не влаштовує – двері ти знаєш де
– Коротше! Мама переїжджає сюди наступної п’ятниці! Це мій будинок, Світлано! Я будував його,
– А прізвисько таке чудне ви їй дали? – Ні, я в притулку її взяв, прізвисько вже було. Теща сама мене вибрала. Та й вас також. Напевно, це доля! Її тільки привезли були. Хазяїна не стало у неї, самотній був дідусь
Віка вже дві години сиділа на лавці у парку. Вона знайшла найдальший, найтихіший куточок.
Життя саме виправляє ситуацію…
Тетяна лежала в палаті одна. Сусідку праворуч виписали додому, а ту, що лежала ближче
Ось що значить жити одній. А мріяла ж Ангеліна зовсім про інше
Ось що значить жити одній. А мріяла ж Ангеліна зовсім про інше… Сім’я у
– Серйозно? Ти серйозно хочеш одружитися з ним? – зневажливо спитала у сестри Оля. – За людину, яка старша за тебе на п’ятнадцять років? Ти що робиш? – А що в цьому такого? Я не розумію, якщо чесно
– Серйозно? Ти серйозно хочеш одружитися з ним? – зневажливо спитала у сестри Оля.
– Тільки пам’ятай: чоловіки люблять обіцяти, особливо коли їм нічого не вартує гарно говорити. – Ти завжди така скептична, – сказала Ганна. – Дмитро інший. Учора цілий вечір розповідав, як уявляє наше майбутнє. Будинок за містом, камін, велика бібліотека…
Осінній вітер ганяв пожовкле листя тротуаром біля книгарні. Ганна поправила шарфик і потягла на
-Ну, що за люди?! – думала вона. – Лізуть у її життя і на матір всяке говорять! Нехай вона не ідеальна мати – та іншої немає. У неї взагалі нікого немає
Оля прийшла додому на сумна. -Ну, що за люди?! – думала вона. – Лізуть

You cannot copy content of this page