Ось що робити, якщо твій коханий чоловік, чоловік та батько твоїх дітей, від тебе йде? І не просто йде, а – до твоєї молодшої сестри?
Ось що робити, якщо твій коханий чоловік, чоловік та батько твоїх дітей, від тебе
Чому Інна довірилася «старому» нареченому, важко сказати. Сам чоловік над цим не замислювався. Все здавалося очевидним: він забезпечений, цілком симпатичний і, звичайно, дуже цікавий. Усім. Тим більше – жінкам
Вчетверте Федір одружився з великої любові. Йому тоді було 45, його обраниці – 33.
– Ось ці непогані, – Дарина показала на бежеві штори з ніжним малюнком. – Бежеві? – Римма скривилася. – Вони ж зовсім не практичні. Краще ось ці темно-сині. – Але ж у дитячій хочеться щось світле, повітряне… – Даша, я виховала трьох дітей, мені видніше, – відрізала свекруха. – Беремо сині
– Дашо, ну де ти? Я вже пів години чекаю! – голос свекрухи в
– Ви зі своїм татом зовсім від жадібності очманіли? Ольга Іванівна все життя вам присвятила! А заслабла людина і все – на звалище?! – Обурювався зять
– Ми з татом вирішили відправити мамулю в пансіонат для літніх людей! Обслуговувати після
– Набридла ти мені, Лідо! Сил моїх немає. Дивитись на тебе лячно. Кожна твоя розмова – про дітей і про гроші. Навіщо ти мені така потрібна?
– Лідо, я тобі скільки разів казав, щоб грошей у мене не просила! –
У житті Сергія настала така пора, коли він раптом відчув, що час тече, як пісок крізь пальці. Йому скоро тридцять п’ять, а де все: дружина, сім’я, діти?! Не завів, не встиг… Кар’єра? Теж не зробив… Він розумів, що великої його вини в цьому немає. Довгі роки він був зайнятий доглядом за своїм слабим батьком
У житті Сергія настала така пора, коли він раптом відчув, що час тече, як
– А цей ще, що тут забув? – подумала Марина. – І хто він такий? Напевно обманутий чоловік тієї коханки мого Мишка. І що йому тут треба? Сваритися приїхав з Мишком, так немає його
Кабріолет зупинився на курній сільській дорозі, якраз біля будинку Марини. Вона якраз полола на
Мандарини, які привіз незнайомець, – доленосні…
Запах мандаринів у лікарняній палаті. Яскравий, святковий. Єдине, що нагадувало про те, що надворі
Непотрібний син…
– Коли він уже розлучиться? – кричала Василина. – Я не розумію, чого він
– Знаєш, Колю, адже я Риту попереджала, що становитись матір’ю у тридцять чотири роки, без чоловіка, без квартири – це безглуздо. Але вона тоді вперлася! – А зараз ми повинні все це розгрібати! Тобі п’ятдесят один, мені – сорок дев’ять. Не було в нас з молодості дітей, і я змирилася, а зараз уже хочу жити спокійно. Ти не хвилюйся. Немає тут винних! Держава виховає! – Почула Юля слова тітки
У дитячому будинку Юлька опинилася у вісім років. До того, як мама потрапила в

You cannot copy content of this page