Життєві історії 0
Непотрібний син…
– Коли він уже розлучиться? – кричала Василина. – Я не розумію, чого він
Життєві історії 0
– Знаєш, Колю, адже я Риту попереджала, що становитись матір’ю у тридцять чотири роки, без чоловіка, без квартири – це безглуздо. Але вона тоді вперлася! – А зараз ми повинні все це розгрібати! Тобі п’ятдесят один, мені – сорок дев’ять. Не було в нас з молодості дітей, і я змирилася, а зараз уже хочу жити спокійно. Ти не хвилюйся. Немає тут винних! Держава виховає! – Почула Юля слова тітки
У дитячому будинку Юлька опинилася у вісім років. До того, як мама потрапила в
Життєві історії 0
Батько року?! Ні! Зовсім нікому не батько, просто родич по тесту! За що боровся…
Ліза повернулася зі школи. У передпокої стояла велика валіза, з якою вони їздили у
Життєві історії 0
– Тату, я здається закохався по-справжньому! Тату, а в тебе як справи? – Андрію, ти тільки не смійся, – запала тиша. – Я теж закохався і збираюся одружуватися
Юрій Едуардович давно став удівцем, ще коли його син шостий клас закінчив. А вчора
Життєві історії 0
– Приїхав вмовити тебе повернутися до мене. Катю, у мене не складається сімейне життя після того, як ти пішла від мене. Так і не можу знайти жінку до вподоби. І справді минуло двадцять з лишком років, як ти пішла від мене, а я все нікого не можу собі знайти. Сум накотився і почав замислюватися про тебе
Катерина визирнула у вікно, почувши шум машини, що під’їхала, і побачила крізь штакетник паркану,
Життєві історії 0
Кілька хвилин чоловік простояв на своєму місці в заціпенінні, намагаючись зрозуміти, що відбувається. Незабаром він зробив для себе відповідні висновки, вирішивши, що Світлана зовсім не чекала його так вірно як прикидалася
Дмитро нетерпляче відчинив двері і зайшов до квартири, однією рукою тримаючи свою величезну дорожню
Життєві історії 0
– Ти ж хотів свободи? Так сьорбай тепер її повною ложкою
Світлана працювала медсестрою у хірургічному відділенні міської лікарні. Графік у неї був ненормований, з
Життєві історії 0
– Де ви були п’ятнадцять років? Де була ця кревність, коли я купувала дешеві продукти, бо на нормальні не вистачало? Коли ходила у рваних черевиках узимку?
– Тітко Віро, це Оля. Мама… мами більше нема. Тиша на тому кінці лінії
Життєві історії 0
– Стояти! – гаркнув Григорій так, що Ганна мало не випустила хлопчика. – Ти що твориш? Він у мене не іграшка! У нього хребет пошкоджений, ти взагалі це розумієш?- Я ж акуратно, я його міцно тримала. – Акуратно?! – Григорій вихопив із кишені гроші, шпурнув на стіл. – Ось твій заробіток за тиждень. Збирайся і щоб духу твого тут більше не було!
Григорій почув музику ще на сходах. Гучну, сільську, безглузду. Він штовхнув двері та завмер.
Життєві історії 0
Ольга знала, що одне питання, поставлене вчасно, може змінити все! Не лише угоду. Не лише кар’єру. Все життя…
Станіслав увійшов у підсобку без стуку. Ольга витирала підлогу, і, коли випросталася, він уже

You cannot copy content of this page