Чоловік сміявся, коли я від нього йшла, а тепер телефонує і просить дати йому шанс
– Це ж мій брат, йому нема куди йти, – суворо сказав чоловік. –
– Ось, Аліно, а ти питала, навіщо я стільки пирогів напекла, – раділа бабуся
– Аліно, мамо питає, ти приготуєш на новорічний стіл печеню і ті рулетики з
– Він що, до нас у гості зібрався? Ти забув, що після тієї зустрічі ми вирішили їх більше не запрошувати з ночівлею, та й до них їздити не довше, ніж на годинку не будемо, ну Генадій твій брат все-таки!
– Ірино, а нам горобина чорноплідна потрібна? – питання чоловіка для Іри прозвучало якось
Ользі Іванівні було сімдесят два роки, але йшла вона легкою ходою, з легкою усмішкою на підфарбованих губах, а в очах її світилася легка мрійливість. Так, мабуть, вона виглядала й почувала себе в двадцять два, коли йшла на побачення зі своїм майбутнім чоловіком Борисом, молодим, карооким хлопцем. Зараз вона теж йшла на зустріч із чоловіком
Ольга Іванівна, дивлячись у дзеркало, поправила на шиї нову бірюзову хусточку, поправила рукою каштанові
Не можу я так більше, мамо! Олексій теж допізна працює, обидва приходимо пізно, сина не бачимо, он знову Іванко вже спить. Вшістьох в одній квартирі тулимося, в туалет і ванну завжди черга. І ви так само з татом жили, а нічого не нажили
Тетяна прийшла з роботи пізно і в поганому настрої. – Таню, вечеряти будеш? –
– Я пропоную тобі з’їхати від мене і знайти собі квартиру
Вероніка ніколи не запрошувала Владислава жити у її квартирі, у них навіть розмови про
– Все, теща, збирайся! Переїжджаєш у сільський будиночок мого дядька. А ми тут у тебе жити будемо. Ти все одно на пенсії, яка тобі різниця, де біля телевізора сидіти. От і сидітимеш у теплі та на свіжому повітрі у селі.
– Все, теща, збирайся! Переїжджаєш у сільський будиночок мого дядька. А ми тут у
– Ну все, Любов Петрівно, відпочила я, від плити не відходила, за Марійкою ганялася, щоб не влізла нікуди. Рано вранці то рев косарки слухали, то гавкіт собак. Романтика! – Сказала Галя, виходячи з дому з сумкою в руках, поруч йшла Марійка
– Галинко, ну коли ви вже до нас приїдете з Марійкою? Ми з дідом
– Вітю, ну врятуй ти мене від цього… Я вже сьогодні й бур’яни полола, і добриво розводила, ну прошу…
Оля вийшла заміж за Ігоря всього рік тому, але за цей час вона влилася
Жінка спокійно йшла вулицею, ведучи на повідцю собаку. Був ясний осінній день: повітря дзвеніло від чистоти, жовте і багряне листя кружляло у вихорі, немов танцювало під невидиму мелодію. Настрій був легким та світлим. Але раптом…
Жінка спокійно йшла вулицею, ведучи на повідцю собаку. Був ясний осінній день: повітря дзвеніло

You cannot copy content of this page