Життєві історії 0
-Олечко, люба, ну куди тобі у село їхати? Ти з освітою, розумниця й красуня, все життя в місті прожила… А він селянин звичайний. Що ти робиш? Невже кохання таке сильне, що ти комфорт на таке зміниш?
-Олечко, люба, ну куди тобі у село їхати? Ти з освітою, розумниця й красуня,
Життєві історії 0
– Зрозуміло! На подарунок моїй мамі, значить, грошей немає? – Твою маму я обов’язково привітаю та подарую їй букет квітів, – відповіла Ліза. – Ти уявляєш, як я виглядатиму на тлі того, що Аліса подарує мамі путівку? – обурився Євген. – Женю, а як ти виглядаєш зараз, коли четвертий місяць сидиш удома без роботи? – Запитала дружина
– Лізо, ти пам’ятаєш, що у мами за місяць ювілей? – Запитав чоловік. –
Життєві історії 0
– Олено? Ти… ти як тут? – пробурмотів чоловік, намагаючись сховати телефон у кишеню. – Потягом, Костю! Потім на таксі. Дуже переживала за здоров’я твого тата, чи знаєш! Думала, що свекор на межі, лікарі суворі! А тут, дивлюся, картопля смажиться. Терапія цибулею, так?
– Тату, а ти… ти ж у лікарні маєш бути? У кардіології? – Олена
Життєві історії 0
– Так, звичайно. До свекрухи ти бігаєш, у свекрухи вчишся. А матір, значить, набік! Аня розгубилася: – Мамо, ну ти ж сама не дуже любиш готувати. А Анфіса Павлівна… – А Анфіса Павлівна, значить, краща за матір, – перервала вона. – Ти хоч розумієш, як ти мене ганьбиш?
Ганна виросла на макаронах із сосисками, яєчні та бутербродах із ковбасою. Ні, мама, звичайно,
Життєві історії 0
– Я не віддаватиму подарунок тому, хто вважає мене запасною подругою! – Що? Ти про що взагалі? – Не дзвони мені більше, Олено!
– Ти ж приїдеш на моє весілля? Не пропустиш? Скажи, що приїдеш, або я
Життєві історії 0
– Тамаро, у мене до кінця місяця тугувато вийшло. – Тугувато – це як? – Ну, майже нуль. – Гено, у нас окремий бюджет, – Тамара подивилася на нього з докором. – Ну, ми ж не чужі один одному. – Не чужі. Тому скажу чесно: ти витратив усе за двадцять три дні! Це твоє рішення
Все почалося з холодильника. Тамара відкладала на нього три місяці – не тому, що
Життєві історії 0
— Ти ще маленька, Настусю. Не розумієш. Чоловік має відчувати себе господарем. А ти — господинею при ньому. А не навпаки. У вас все шкереберть. — У нас усе нормально. Поки ви не приходите з котлетами й претензіями
Настя зняла чоботи при вході й залишилася в улюбленому сірому светрі з кошлатої шерсті.
Життєві історії 0
– Я що, товар у магазині, що мене обирають?
Батьки вирішили, що дочка їхня вже виросла, настав час їй жити окремо, купили Наталі
Життєві історії 0
— Я не нянька, не безкоштовна пральня і не державна установа соціальної допомоги. Я — людина. Зрозуміло? — Мам, ти що? — розгублено спитав Олексій. Марія різко обернулась: — Я йду. Виїжджаю. І не питайте — куди
Млинці смажилися, як завжди, на автоматі — сковорідка стара, покриття стерлося ще давно, але
Життєві історії 0
– Про що ви? – Про квартиру, Ларисо! Про квартиру, – терпляче сказала тітка Аліса. – Трикімнатна на одну тебе – це, вибач, перебір! Це квартира моєї сестри! Значить, я теж маю право на свою частку
– Ларисо, відчиняй! Я знаю, ти вдома. Скільки нас можна на порозі тримати! –

You cannot copy content of this page