Тільки б йому сподобалося, може, тоді все ще обійдеться, – думала Ірина
Ірина поставила перед чоловіком тарілку з борщем. – Смачного, Андрію, – сказала Ірина. «Тільки
-А я до вас в невістки особливо і не нав’язуюсь
Чим ближче вони наближалися до дому батьків Тимофія, тим розгубленішим ставало його обличчя. Поглянувши
Дімка позаздрив Руслану. Треба ж! Непоказний хлопчина, а таку дівчину відхопив. Відчай охопив Дімку. Він був спортивної статури, симпатичний і балакучий, любив співати під гітару в компаніях. І ніколи у нього такої красуні не було. Він підійшов до Ігоря і сказав, як би між іншим: -А ось моя вона буде. Хочеш вір, хочеш ні
Коли приятелі зустрілися великою компанією після літа, Дімка побачив, що серед його друзів з’явилася
Аня почула, як зашуміла на кухні вода, забряжчали тарілки і ложки. Це було дивно. Аня закрила ноутбук і прислухалася, чи не здалося? Ні, не здалося. На кухні виразно мився посуд. І мив його Саша. Явище взагалі дуже надзвичайне, а в світлі останніх подій, так і зовсім неймовірне.
Аня почула, як зашуміла на кухні вода, забряжчали тарілки і ложки. Це було дивно.
-Синку, ну чому одразу в Америку? А тут що, тобі нема чим зайнятися?
Миколі було п’ятдесят років і він був молодший за Юлю аж на сім років.
– Аліно, тверезий розрахунок у шлюбі – запорука стабільності! Мої батьки розлучилися, бо мати витрачала все, що тато заробляв. Я не хочу це повторювати. – А кохання? – Кохання – це хімія. Воно минає. А звичка ділити бюджет залишається
Аліна вилетіла з весільного бутіка з таким почуттям, наче у неї за спиною виросли
– Я НЕ ЗАБУДУ…
Мене здали в будинок для людей похилого віку, коли онукові було тринадцять років –
-Ань, ну що ми будемо витрачатися на оренду квартири? Ось зараз я закінчую інститут, піду працювати, і ми відразу одружимося, а там вже зможемо собі дозволити оренду. Ну не піду я жити до тебе в квартиру з твоєю мамою і вітчимом, та й брат у тебе ще малий, а до мене ти сама знаєш – не можна, батьки строгі
Аня уважно дивилася на вітрину з розкладеною під склом біжутерією. Її цікавили чоловічі персні-печатки
А з нами так можна було? Іра! З нами так можна було ?! Правильно Сашка сказав – виростили егоїстку. Егоїстка і є. Диви, ми занадто прості і недалекі для них виявилися. Як же тільки ми такі дурні і таку розумницю інтелігентну виростили, га?
Не в силах більше витримувати гнітючу тишу, яка застигла в кімнаті, Ірина знайшла пульт
– А ти знаєш, що я  вже все переписав на матір? – голос у нього став м’яким, майже лагідним. –  Вчора ввечері відвіз їй угоди дарування на квартиру та частку в бізнесі
Ремінь із пряжкою глухо стукнув об спинку стільця. Андрій крутився перед дзеркалом у передпокої,

You cannot copy content of this page