-Все, я від тебе йду! -Слава Богу, – несподівано для чоловіка сказала Олена. -Навіть так? – Сергій на мить зупинився
-Все, я від тебе йду! – тільки-но зайшовши в квартиру, сказав Сергій дружині і
– Уявляєш, як Люба зазналася. Не хоче зі мною спілкуватись. Дзвінки скидає. Ну й не хоче розмовляти, то й не треба, зазналася вже разом із своїм Павлом. Адже це я їх тоді познайомила. Невдячна
Задзвонив телефон, Надія подумала: “Невже знову він дзвонить?” Але дзвонила подружка Віра: – Уявляєш,
Невже мене вже поза очі засватали тут усі?
Валя була красунею. Бог дав їй і зовнішність, і розум, і скромність, чим батьки
Нічна оказія…
Ніч. Завірюха. Глуха околиця міста. На порожню заправку в’їжджає таксі. Втомлений водій відчиняє бензобак,
– Ти у своєму розумі? – Запитала я пошепки. – Він увесь вечір на мене дивився і навіть натякати намагався, а ти додому його тягнеш? Сашко скривився. – Надю, ну що ти вигадуєш… – Олег Петрович просто… Просто такий. Контактний. – Контактний?!- То це так тепер називається?
– Він просто заночує в нас, а вранці піде, – сказав чоловік. – І
– Що ти тут командувати надумала, Ніно? Ти ж гостя! – Гостя три дні, а я взагалі жити приїхала, за тобою доглядати
Після того як чоловік Віри Павлівни пішов із життя, вона залишилася сама. Діти давно
– Ми таке не їмо! У нас у селі цим свиней годують! – Свекруха жбурнула тарілку. За хвилину я виставила їх за двері
Марина витирала руки об рушник і дивилася на стіл. Рулетики з баклажанів, котлети, салат,
Люди не змінюються…
– Ти ж розумієш, що це не життя, – сказав батько, відвернувшись до стіни.
– Кохана, нагадую, що Юрко – твій син. Не мій. І йому вже тридцять. Якщо хоче жити у просторій квартирі, хай сам за неї платить. Я на ваш кредит на квартиру більше витрачатися не буду…
– Кохана, нагадую, що Юрко – твій син. Не мій. І йому вже тридцять.
– Господи, невже що з Андрієм? Третю ніч не можу нормально спати. То з вечора не можу заснути, то серед ночі прокидаюсь і все – немає сну. Ну що це таке? Андрій не відповідає на телефон, а ця його Валька мені ніколи не відповідала та не відповість. Така вже вона… Ой, Господи пробач, що сварюся
Була ніч, вітер розігрався не на жарт і віяв на шибки вікон краплі дощу.

You cannot copy content of this page