– Це… це випадково, – сказала я. Голос тремтів. – Я сама впала. І в цей момент з кухні вийшов Дмитро. Він тримав у руці кухоль кави, на губах – усмішка. І не просто усмішка. Він… іржав. Гучно, хрипко, з насолодою
Дощ барабанив по даху, коли я почула скрип хвіртки. Серце пішло в п’яти. Я
– Ларисо, а чи не здалося тобі, що нас трохи… того… кинули? – Кинули по повній, – спокійно сказала вона. – Якщо чесно. – Я все чекав, коли винесуть качку, індичку, не знаю… хоч щось. А тут оселедець, картопля та ковбаса
Лариса ще вранці була впевнена, що нарешті Новий рік пройде без біганини на кухні.
– Я не буду це їсти, – сказав він спокійно, навіть не дивлячись мені у вічі. – Ти ж знаєш, я не їм розігріте. Мені потрібне тільки свіже
Три роки я була ідеальною дружиною, яка вірила, що шлях до серця чоловіка лежить
-Ось мої новини. Не знаю, чи сподобаються вони тобі чи ні. Я так хвилююся… Ігор мовчки взяв документи та довго розглядав. Пауза затягувалася, потім він тихо промовив: -Несподівано, якщо чесно. Моя мені всі вуха продзижчала, що через мене в нас немає дітей. Тому й сваримося. А тут…
Оксана вийшла з оглядової. Цього вона не очікувала. Вона не пам’ятала, як спустилася в
– Здрастуйте, – сказала бабуся й одразу, без передмов, додала, – мені більше нема на кого…
Раніше я дратувався красиво: на чергу, на «ми тільки спитати», на «а в інтернеті
Мама мені вже третій день сниться. Рукою кудись показує, та каже щось тихо, нечутно. Я ніяк не могла зрозуміти. А сьогодні розгледіла – на березі річки хатини старі. Ну точно село наше! А в іншій руці у мами глечик. І вона мені його простягає, щось пояснює, а нічого незрозуміло
– Давай в село з’їздимо, Вітя. Все одно на море не їдемо, а від
Коли тобі хтось розповідає про те, що чоловік, після стільки років спільного життя раптом закохався в молоденьку і покинувши сім’ю, пішов з дому, ти просто вислуховуєш, співчутливо киваючи, підтакуєш, що так, він негідник такий, невдячний. А про себе думаєш – слава Богу, мій не такий, мій ніколи б так не вчинив
Коли тобі хтось розповідає про те, що чоловік, після стільки років спільного життя раптом
– Вам взагалі нічого робити в цій кімнаті! Якщо Андрій вирішив дати вам притулок, ви могли б розташуватися у вітальні, тоді й диван не довелося б тягати! – У цій кімнаті дітям буде зручніше. А твоє сміття давно треба було викинути! Триста тисяч! Та там від сили на триста гривень
– Катю, тобі треба кидати бухгалтерію та розпочинати свій бізнес. Твої брошки, сережки, кулони
– Негайно вибачся!- Гаркнула мати. – Ні. Досить! Я тридцять вісім років перепрошувала. За те, що не така, як ви хотіли! За те, що не вийшла заміж у двадцять! За те, що будувала кар’єру! За те, що купила цю квартиру сама, без ваших грошей та порад. Досить!
– Ми вже майже на місці! Скоро будемо! Зустрічай! – Прокричала бабуся в трубку
-Не одружуйся, зятьку! Коли Євген вперше почув цю фразу, то подумав, що тесть просто веселун
-Не одружуйся, зятьку! Коли Євген вперше почув цю фразу, то подумав, що тесть просто

You cannot copy content of this page