Життєві історії 0
– Ніяких Ксюш я не знаю і знати не хочу! Це дівчисько не гідне жити в нашому будинку! Через неї не стало моєї дитини, мого маленького синочка. Йому було лише п’ять
– Мені вчора дзвонила Ксюша, – засуджувала Марія, вимовляючи своїй невістці. – Вона скаржиться,
Життєві історії 0
– Я не знаю, що на мене найшло! – Вирішила покаятися подруга. – Зате я знаю! – Посміхнулася Віка. – Чуже захотілося приміряти? Не вийшло, так? Не сіло по фігурі?
– Вікторіє, він пішов! Зібрав речі та пішов! Я навіть не знаю, куди! –
Життєві історії 0
– Господи, – подумав він. – Що це за істота? Що за страх? Може, новий різновид щурів чи жаба яка? Істота довго кашляла, старалася-старалась і гавкнула! Але так тоненько і тихо, що зміг почути це лише Васько. Істота від натуги надзюрила, і дружина, видаючи звуки сюсюкання і захоплення, почала витирати підлогу ганчіркою
Його купили собі заради розваги. Субтильна істота на тоненьких, гнутих у різні боки ніжках.
Життєві історії 0
І не надумай їм гроші пропонувати, їй скільки жити там залишилося? Це просто гроші на вітер викинути. У тебе он скоро вже онуки будуть, а ти все про матір думаєш
Дід Семен вийшов з електрички, трохи постояв, після довгого сидіння ноги відмовлялися йти. Народ
Життєві історії 0
– Наталю Степанівно, я з вашим сином жити не буду, так йому і перекажіть, – сказала Світлана. – А з ким ти житимеш? Кому ти потрібна з дитиною? Щось я у вас за огорожею черги з принців не бачу, – промимрила свекруха
Світлана збирала речі доньки. Свої вона вже поклала в сумку – небагато, тільки найнеобхідніше.
Життєві історії 0
— Слухай, якщо твоя мама відпочиває у нас, — Ірина говорила тихо, але кожне слово було чітким, як удар молотка, — то я поїду відпочивати до своєї
Ірина мала план. Простий, як дитяча мрія: відпустка з чоловіком біля моря. Віктор обіцяв
Життєві історії 0
-Ти мене своєю здобою розгодувала. У тебе справ інших немає, чи що? У дзеркало глянь на нас двох!
Іван Васильович все життя прожив в селі. Працював трактористом. І от на роботі він
Життєві історії 0
— Ти що з матір’ю наробила, ідіотко? — загарчав Максим, побачивши, що я не реагую на «непритомність» свекрухи
– Розлучення, – сказала я задумливо, дивлячись у вікно. – Що?! – пролунав різкий
Життєві історії 0
– А ремонт, значить, їй синок зробити повинен! – Це ж треба? Чи вона не знає, що синок у неї, м’яко кажучи, не створений для таких речей? Все криво та навскіс виходить! Та й хто його цьому вчив? Ріс без батька. – Зате борщ варити добре вміє, – усміхнулася Яся
– Мої батьки й машину нам свою віддали, і гроші на перший внесок на
Життєві історії 0
Життя – річка, не такі повороти й вири влаштовує. То тихо тече собі, а то як понесе, ух, тільки тримайся… Ніколи не вгадаєш, що там за поворотом
– Альбіна, Альбіна, там… – жінка захекалася, хапала ротом повітря, – ой не можу,

You cannot copy content of this page