Життєві історії 0
Лері конче потрібен чоловік. Не просто будь-який, а саме цей. Ні, раніше – два тижні тому – вона б погодилася на будь-кого. Але це було до того, як вона зустріла чоловіка своєї мрії.
Лері конче потрібен чоловік. Не просто будь-який, а саме цей. Ні, раніше – два
Життєві історії 0
— Ти знаєш, Люба каже, що ти змінилася. Зла стала. Сусідів не поважаєш, допомоги не надаєш…
— Арино, ну що, ти з нами в похід у травні йдеш? – Запитала
Життєві історії 0
Ціна брехні…
– Як ти мені це поясниш? – Єгор жбурнув на стіл перед дружиною теку
Життєві історії 0
І яка, зрештою, різниця. Адже це зовсім не проблема, якщо ти зовні величезний папуга ара, а в душі, ти маленьке мамине кошеня
Вона знайшла його недалеко від будинку. Смішний, їсть грудочку. Без пір’я майже. Так, легкий
Життєві історії 0
– Мамо, можеш позичити півтори тисячі? – На куртку Каті. Зарплата за тиждень, віддам. Свекруха обернулася. – Ще чого! На чужу дитину витрачатися! – Вона не чужа! Вона моя дочка! – Твоя – ось і купуй! А мої гроші, для мого онука, – для Микити
– Мамо, дивись! – Катя стояла у передпокої, тримаючи в руках рожеву куртку. Рукав
Життєві історії 0
– Геть із моєї квартири, невдячна! – Кричала свекруха. – Думаєш, без тебе пропадемо? Знайдемо Андрію жінку краще! Не якусь там селючку!
– Маріє, іди сюди! – Галина Михайлівна стояла на дверях кухні, тримаючи жирну пательню.
Життєві історії 0
– Добре хоч курей із собою не притягла. Цікаво, чим вона професора зачарувала, чи приворожила? Який спосіб знайшла, що привела під вінець старого холостяка? Ото б мені таке
Петрович був старим холостяком. Жив собі й жив, самотність його не обтяжувала. Працював як
Життєві історії 0
– Катюша, а що ти хотіла? – фиркнула свекруха. – Ти ж знала, що не перша в нього? Не подобається? Так і не виходила б заміж. – Краще радуйся, що він підтримує колишню дружину. І тебе колись не покине, якщо щось станеться
– Ігорю, я щось не зрозуміла! Десять тисяч? А де ще? – Ну… Розумієш,
Життєві історії 0
– Знаєш, а коли б не ти, я б, напевно, так і стояв біля того ліхтаря, – задумливо промовив хлопчик. – Або пішов би темною дорогою і заблукав. Ти мій справжній рятівник! Врятував! – Звернувся Мишко до кота
Останній автобус зник за поворотом прямо в нього на очах. Мишко кілька секунд дивився
Життєві історії 0
— Олю, люба, а де ж печиво? — Галина Миколаївна дзвінко вдарила ложкою по блюдцю. — Чи тепер у вас по-європейськи — гостей повітрям пригощають?
Ольга завмерла на порозі кухні, стискаючи в спітнілих долонях край фартуха. Крізь тонку стінку

You cannot copy content of this page