Життєві історії 0
Краще б не було цього заповіту…
Ганна Сергіївна Самойлова завжди говорила, що головне у житті – це порядок. Порядок у
Життєві історії 0
— Клянуся, я гадки не мав. Вони подзвонили годину тому, сказали, що вже виїжджають із «невеликим сюрпризом». А тут… — він обвів рукою хаос навкруги. — Батут привезли, аніматора найняли, гостей зібрали. Я намагався зупинити, але…
Ольга вела машину по ґрунтовій дорозі, а на задньому сидінні дрімала Маша у своїй
Життєві історії 0
— Я шукав тебе, Лізо. Його голос став нижчим, із хрипотою. — Я писав тобі. Щомісяця. Протягом п’яти років. Твій батько повертав усі листи нерозпечатаними. Він повернувся до мене. — А потім я дізнався, що ти вийшла заміж. Повітря в кімнаті стало щільним, важким. Кожне слово Остапа осідало пилом на портреті Данила, що стояв на камінній полиці. П’ять років. Шістдесят листів, які могли змінити все
Земля пахла скорботою і вогкістю. Кожен клунок, кинутий на кришку труни, відлунював глухим ударом
Життєві історії 0
— Ні, ми не поїдемо до твоєї матері на ювілей! Мені вистачило минулого разу, коли вона при всіх гостях назвала мене жебрачкою-приживалкою! Якщо тобі так хочеться — їдь один і передавай привіт від своєї жадібної дружини!
— Ну, Людо, це ж ювілей. Шістдесят років, кругла дата. Мама образиться, якщо ми
Життєві історії 0
– Батьку, я знайшов тата. Справжнього. Ну, який… рідний. Кревний. Іван завмер. Чобіт так і залишився наполовину знятим
Іван Петрович дізнався про це випадково. Повернувся ввечері з роботи, брудний, втомлений, – весь
Життєві історії 0
– Ну що, Насте, – сказав голова. – Кажуть, у тебе з моїм Андрієм серйозно? – Кажуть, – тихо відповіла вона. – Тільки я йому не нав’язуюсь. Якщо що – поїду. – От недолуга, – спокійно сказав він. – Хіба я гоню?
Настя приїхала в село наприкінці квітня. Приїхала одна – з рюкзаком і фанерною валізкою,
Життєві історії 0
— До речі, у тебе білизна якась стара. Купи нормальну, не ганьби брата. Марина зблідла від приниження і злості. Вони перевіряли її спідню білизну? — Геть! — закричала вона. — Негайно геть звідси!
Марина стояла посеред власної вітальні, дивлячись на двох жінок, які вторглися до її особистої
Без категорії 0
– Не сестра ти мені більше! З цього дня у мене немає сестри. Плуталася не зрозумій з ким, рід свій зганьбила. Щоб ноги твоєї в моїй хаті не було
Це було в день весілля Ліди-поштарки. Ох, що за весілля… Не весілля, а гірке
Життєві історії 0
Усі ці роки він нічого не міг згадати. Єдина картина, що залишилася в його пам’яті — перон вокзалу й обличчя жінки, яка махає йому червоною хусткою. Він не пам’ятає ні її імені, ні обставин. Але він пам’ятає дату. І щороку, в цей день, він бере відпустку і їде до Львова. Він стоїть під годинником на центральній платформі з дев’ятої до десятої ранку. Це стало ритуалом, сенсом його безпам’ятного життя
Конверт був чужим у цій стопці — казенний, лікарняний, із фіолетовим штампом невідомого мені
Життєві історії 0
— Мамо! А ми з бабусею готували печиво!— З тебе тисяча сто сімдесят п’ять гривень за продукти, солодощі та електрику, — заявила свекруха, простягаючи розкриту долоню просто до обличчя Ірини. Ірина завмерла, кліпнувши кілька разів поспіль. Слова прозвучали так несподівано, що мозок відмовлявся їх опрацьовувати
Ірина проводила рукою по обличчю, притулившись до стіни ліфта. Сьогодні зміна в медичному центрі

You cannot copy content of this page