Життєві історії 0
— За квітами?! Кому потрібні ці кляті рослини, коли я з голоду пухну?! Ти хоч могла подумати про те, щоб нагодувати свого чоловіка?! — кожне слово Олега просочувалося зневагою, він буквально свердлив поглядом дружину.
— Що за біса, Софіє, чому в домі такий безлад?! — вибухнув Олег, влетівши
Життєві історії 0
— Мамо, зараз третя ночі. Звісно, пам’ятаю. Я ж обіцяв – через два дні поверну всі три мільйони
Телефон задзвонив о пів на третю ночі. Матвій, який тільки задрімав після виснажливої зміни
Життєві історії 0
– І хоча б усміхайся, коли я з тобою розмовляю. Що ти вічно така, ніби у воду опущена? – Він підійшов ближче, прибрав пасмо волосся, прикриваючи не зовсім замаскований синяк. Від його дотику Клара мимоволі здригнулася. – Май совість, у мене ювілей, вся родина збирається. Твої теж приїдуть, могла б і постаратися виглядати пристойно
— Кларо, що сталося… — Валерія обірвала фразу на півслові, побачивши її обличчя. —
Життєві історії 0
– Вона повинна знати своє місце! Нехай не розраховує на мене і не думає, що я чимось їй зобов’язаний
Деякі дитячі спогади не стираються, хоч би скільки років минуло. Вони не тьмяніють з
Життєві історії 0
– Принесла у пелені – хай у місто котиться, там таких не рахують! Нічого тут пам’ять Павла соромити! – Незворушно сказала тітка Мая
– Принесла у пелені – хай у місто котиться, там таких не рахують! Нічого
Життєві історії 0
– Що означає, якщо я з немовлям, то, значить, нікуди не подінусь? У вас що, після РАЦСу вмикається вбудована програма? Щоб було болючіше? Чи тому, що ми вразливі?
– Що означає, якщо я з немовлям, то, значить, нікуди не подінусь? У вас
Життєві історії 0
– Спочатку ми були бідними родичами, з нас сміялися, але не допомагали. Потім у тата все налагодилося й почалося! – Дайте грошей, а то нам так їсти хочеться, що навіть переночувати ніде! Це нормально? А якщо раптом нам будуть потрібні гроші? Хтось допоможе?
Мишко не любив їздити до бабусі. Бабусю він, звичайно, любив, але присутність інших родичів
Життєві історії 0
– Галина Петрівна у нас дивовижна людина, – голосно, на весь зал почала Поліна. – Ну що ти, дитинко, збентежила, – картинно відмахнулась свекруха. Давайте навіть пригадаємо, як це було. А то раптом хтось із гостей не знає деталей. У мене все записано. Поліна розблокувала телефон. – Ось. Вісімнадцяте жовтня позаминулого року. Купівля у магазині побутової техніки на величезну суму. Платник… ой. Поліна Володимирівна. Тобто я?!
– Ти знову ці цифри звіряєш? У нас свято сьогодні, а ти із кислим
Життєві історії 0
– Мамо, ну ти чого починаєш? Який договір? Ми ж родина! – Були родиною, поки твоя дружина не вирішила мене від моєї ж теплиці відрізати, – з прохолодою впустила Таїсія. – Здоровий лобур, а йдеш на поводу у примх. Переоформив половину? Молодець! Тільки комунікації в дарчу не входили
– Таїсіє, ти б валеріанки випила, перш ніж на свою дачу заходити! – Це
Життєві історії 0
– Досить нас об’їдати! Совісті у вас немає, – обурювалася, майже плачучи, Ангеліна. Зовиця скривилася від огиди
Запах шашлику висів над ділянкою густою, ароматною завісою. Вишневе вугілля шипіло, гублячи малинові іскри.

You cannot copy content of this page