– Ну як хочеш. Загалом… Рити не стало. Прощання було три дні тому.
Олексій повертався додому із роботи. Йшов не поспішаючи, хоча знав, що Оля чекає на
Його погляд ковзнув по ній з ніг до голови — так дивиться оцінювач на річ, яка втратила цінність. — Подивись на себе. Кому ти потрібна у свої п’ятдесят вісім?
— Я йду до Світлани, — сказав чоловік, застібаючи на зап’ясті ремінець дорогого годинника.
– Я ж йому сорочку на весілля вишила. Хрестиком, по коміру. Думала, одягне… оберегом буде
Було у нас у Заріччі весілля. Та таке, що все село на вухах стояло.
– А йому було шкода тебе, коли ти плакала місяцями?! Коли він кинув тебе заради нової спідниці?! Пошкодуй краще себе!
Лариса стояла біля плити й смажила яєчню. Одну порцію. Тільки собі. Жінка звикала до
Ольга не знала, що їм і відповісти їх троє, а вона одна. Чи може попросити у провідниці місце поміняти? Хоча немає жодної впевненості, що є вільні місця. Та ще раптом ці типи образяться?
– Мамо, ти у відрядження запізнишся, – Максим був схожий на маму, теж весь
– Ну ось знову… Квартира зустріла Євгенію горою немитого посуду в мийці, і розкиданими по всій вітальні упаковками від соків, йогуртів і всього іншого
Євгенія повільно йшла з роботи, пригадуючи, що ж приготувати з того набору продуктів, що
– Ну, квартира твоя потім все одно мені відійде. – Я ж сказала, що не світить тобі більше спадщина. Я заповіт на Зіну написала. А як вона після мого відходу розпорядиться, я не знаю. Може й виставить тебе
Микола та Зіна прожили у шлюбі 25 років, ювілей весілля відзначили. Рано побралися, ще
Форс – мажорні обставини…
– Маріє, сиджу без грошей, а завтра кредит треба платити, дай у борг! –
– Все зрозуміло! Я тут зайва. Приїхала порадіти, онука побачити, а мене виганяють? Гаразд! Більше моєї ноги тут не буде! – Репетувала свекруха
Аліна лежала в палаті лікарні та мріяла про те, як вони з Максимом заберуть
– Терміново переоформ на мене майно! – Віктор не просив навіть, а вимагав. – Поки час є! Якщо хочеш, ми з юристом завтра під’їдемо і…- Вітю, – я сіла на диван, бо ноги підкошувалися і не тримали мене зовсім, – ти… Скажи, ти взагалі чуєш себе? Лікарі кажуть, що шанси є. І навіть дуже непогані… А ти вже на мою дачу око поклав? – Надю, ну… Будь ти реалістом, – майже холодно сказав чоловік. – Статистика з твоїм діагнозом… Ну така собі
– Терміново переоформ на мене майно! – Віктор не просив навіть, а вимагав. –

You cannot copy content of this page