– Раз вигнав, то за справу! Забирай свою валізу та виправляй ситуацію! – Незворушно заявила мати
Марина приїхала до батьківського будинку, піднялася на ґанок і нерішуче відчинила двері. Мати та
– Господине! Закусочок готуй, мужики прийшли! – Заревів з порога Дімон
– Гості до нас прийшли! – сказав чоловік. – Трохи посидимо і розійдемося. –
Катя йшла на зустріч із якимось давно забутим почуттям. У голові раз у раз спливали компліменти Миколи на її адресу. Від цих начебто безневинних спогадів на душі в неї було тепло й хвилююче водночас
Жила Катя як багато інших жінок. Не багато, але й не бідували. Вже 15
-Ось тобі й маєш, Романе! Все життя знала, що це колись станеться! – сумно сказала дівчина. – Думай тепер якого з батьків на весілля запрошувати!
Видався дуже хороший день – Ганна з Романом сходили в ЗАГС і подали заяву.
– Алла, ти що твориш, він же одружений? – Мама округлила очі. – У чужу родину лізеш? – Мамо, ну ти ж нічого не знаєш, навіщо робити поспішні висновки?
– Алла, ти що твориш, він же одружений? – Мама округлила очі. – У
Світ не без добрих людей…
– Бабусю, ти тільки не переживай! Продуктів я тобі всяких накупила, он холодильник повний
– А що ви нам усілякі нісенітниці привозите?! – казали родичі. – Якщо грошей нема куди подіти, то нам надсилайте. Он треба будинок ремонтувати. Та й донька вбрання нові просить
Людмила присіла на лавку у парку. Від нових черевичків втомилися ноги, і вона вирішила
– Мамо, ну що ти мені знову ці картинки шлеш?! У мене телефон від них висне! Ти можеш писати у справі? Або зовсім не писати, якщо новин немає!
Артем роздратовано кинув смартфон на стіл. Екран ще світився, показуючи листівку з пухнастим зайцем
– Я бабусі така ж онука, і якщо ви перепишете квартиру на сестру, то про допомогу забудьте! Ні гривні більше не дам, ні на що! Самі крутіться потім!
– Ти знущаєшся, тату? – Ліля примружилася. – Ви просто візьмете та віддасте їй
– Господи, що з тебе полізло… Ми тебе так не виховували! Яка ти… невдячна! Черства! До речі, інші діти батькам машини купують! – Саме так і виховували, – Оксана відступила до дверей. – Щоб я виконувала все, що ви скажете. Щоб не сперечалася, не суперечила. Щоб кивала та платила!
– Оксано, мені цього місяця потрібно на п’ять тисяч більше, – мати стояла в

You cannot copy content of this page