-Молодий чоловіче, а що ви закінчували для такого бізнесу? – спитав батько, коли був уже про все обізнаний. – Я сподіваюся, що у вас не сарайчик з трьома свинками? -Ні, у нас велике господарство з працівниками, – гордо відповів Ігор. – Але вчитися поки не встигаю, багато роботи, і на фермі, і у роз’їздах, і з документацією. Навіть заочно ніколи. -То що ж, виходить – у вас немає освіти?
Елла стояла, обійнявшись з Ігорем, біля свого під’їзду, і напівпошепки міркувала про завтрашній день:
─ Як він міг? Кинути мене заради якоїсь старої з рожевим волоссям! Ніколи не пробачу!
Оля сама не помітила, як по вуха закохалася у свого давнього друга Женю. До
-А чим ще можна займатися о третій годині ночі? Сплю! – обурено відповіла вона. -От соня, – сказав Борис і захопленим тоном продовжив. – Така ніч зоряна сьогодні… А місяць, то взагалі! Ось він – тільки руку простягни! Краса! Може, прогуляємось? Людмила застигла від здивування
Людмила вже давно лягла спати, як раптом задзвенів телефон. Жінка аж підскочила. Спросоння вона
Чисте сумління – найкраща подушка…
Антон прокинувся від тихого методичного стуку. Так його будила мати. Вона не говорила вже
– Ось баби все запитують, чого він до неї понадився? А він на добро йде, на ласку, як метелик на світло… Така вона, Дашка… І нехай дружать. А добро – це основа кохання. Тепла в неї душа. Тепла…
Дарія Сергіївна їздила в село на дачу вже чотири роки. Вона із задоволенням займалася
-Дорога матуся! Ми з Андрійом запрошуємо тебе в неділю на наш маленький сімейний ювілей, все-таки п’ять років минуло, а ти маєш найпряміше відношення до нашої сім’ї, можливо і сім’ї не було б без тебе. І взагалі, дякую за Андрія
Увечері Ірині Степанівні зателефонувала Оксана, дружина її сина та повідомила: -Дорога матуся! Ми з
– Я тридцять п’ять років тягла все сама, хочу пожити для себе! – Мама розцвіла після розлучення, а батько в’яне, як скошена трава
Я приїхала до батьків, як завжди це роблю щосуботи. Двері відчинив тато. Він виглядав
Мудра свекруха набуває доньки, а нерозумна – втрачає сина!
– Я не сподобаюся твоїм батькам, – переживала Галина. Вони їхали з Андрійом у
-Миколо, як ти мені набрид! Як я могла прожити з тобою двадцять пʼять років?
Рано-вранці Олена поверталася додому з відпочинку. Вона їхала назад, до свого чоловіка,а перед очима
Колишній забирав сина на вихідні, й вираховував за кожен день з аліментів…
– Мамо, я не поїду до нього! – Син Кирило стояв у коридорі вже

You cannot copy content of this page