– Рідня висунула жорсткий ультиматум прямо за столом! – Моя відповідь розділила сім’ю
Галина поправила комір блузки перед дзеркалом у передпокої. Три роки тому, коли Віктор пішов
– Всі покупці не подобалися Тихону! А залишати свого улюбленця з бездушними людьми я не стану. Вони його виженуть на вулицю! А вас він одразу прийняв. Ну то як? Візьмете?
– Іпотеку схвалили! – щасливо видихнула Іринка з порога. – Вітаю, – посміхнулася Марина
– Ти мені потрібна, мамо, ти онукам нашим потрібна. Ми хочемо тебе бачити здоровою. А щоб легше було тобі, подивися, що я вам принесла з батьком. Ніна дістала з сумки товсту пачку листів, перев’язану стрічкою, і простягла її матері
Тамара Іванівна сиділа біля вікна і дивилася як по вікну стікають каплі дощу. Осінь
– Теж мені, принцеса на горошині! – Вигукнула мати Михайла. – Цариця яка! Мишко їй поганий! Ну і нехай одна вік кукує!
Коли у селищному Будинку культури закінчився вечірній сеанс, на вулиці вже темніло. Звичайно, у
– Для сім’ї робимо! Для Олі, для вас. Житимемо разом, однією родиною. У вас своя кімната, свій санвузол… Чого ще бажати? Краще, ніж у цій хрущовці, правда ж?
Телефон раптом затремтів у тиші — як злякане створіння, що ожило серед спокою. Зінаїда
– У мене до вас пропозиція! Може ви погодитеся готувати для мене. Я живу в місті, живу один, вам платитиму. А за продуктами вас мій водій возитиме і до міста теж він привозитиме. Хоча б двічі на тиждень. Я добре вам платитиму
Є у мене знайома жінка, вона звичайна була і життя у неї було нічим
Поручні біля входу були слизькими, але вона піднялась сходами. Купила пігулки та спрей. Коли виходила, почула, як фармацевт щось крикнула їй услід. Поліна обернулася — і наступної миті послизнулася, звалилася на лід і знепритомніла
Поліна сильно вдарилася головою і знепритомніла. Швидка приїхала швидко, і вже дорогою до лікарні
— Житло не здаю, працівників не потребую, купувати нічого не збираюся! — І не треба, — усміхнулася дівчина. — Я тебе відвідати приїхала, бабусю! «Тільки цього не вистачало… І як знайшла мене?!»
Помітивши біля хвіртки незнайому дівчину з великою сумкою, Лідія Іванівна випросталась обперлась об лопату
– Ведмедиця за свого ведмежа будь-кого порве! Курка безмозка, курчат від шуліки ховає! А тут розумна людина кидає свою дитину! Як це пояснити? – Переймався капітан поліції
Валентина Федорівна закінчила зміну та спустилася у напівпідвал вокзалу. Тут була жіноча вбиральня. Усього
— У вас багато рідні — хай хтось із них і повзає по грядках. З мене досить, — сказала Олена, підводячись із-за столу
Суботній ранок почався з телефонного дзвінка від свекрухи. Валентина Михайлівна завжди дзвонила рано, ніби

You cannot copy content of this page