— Ну чого встав, бери гроші, раз прийшов. Мабуть, зовсім погано тобі. Мабуть, потрібніші тобі гроші. А мені багато не треба, хліб є, крупа, протягну якось…
Баба Ганна випила кислого молока, помолилася і зібралася спати. Коліна сьогодні боліли сильніше, ніж
Марині, за свій недовгий вік, встигла поховати трьох чоловіків… Тепер мужики її цуралися, а жінки за спиною шепотілися
Марині, за свій недовгий вік, встигла поховати трьох чоловіків… Тепер мужики її цуралися, а
– Забирай дитину, Олеже, вистачить бігати від відповідальності! – Я говорила рішуче і зло, бо втомилася. – Вона не може жити ось так, при живому батьку у тітки
– Забирай дитину, Олеже, вистачить бігати від відповідальності! – Я говорила рішуче і зло,
– Дивись, волосся випадає, живіт постійно крутить, а минулого тижня… Ну, та проблема з білизною, пам’ятаєш? Я обійшов усіх лікарів. Усі кажуть – здоровий! – Дружина тільки хитро посміхалася, слухаючи зрадника
– Олександро, ти взагалі чуєш, що я говорю? – Денис стояв у дверях нашої
– Мовчи! Я все знаю! Як вам не соромно? Через вашу вигадку ми з батьком чотири місяці витрачали свої заощадження на вашу квартиру! Відмовляли собі у всьому! А ви… ви просто нас використали
– Мамо, я не просто так дзвоню! Я із проханням. Коротше, нам жити нема
Тетяна Іванівна з явним роздратуванням зітхнула – ох вже ця Антоніна Вікторівна! Ну що з нею говорити, у неї одне на думці – онучку заміж видати. Ну ніякого розуміння про життя немає, сидить там у себе в селі, світ клином у неї зійшовся на городах, закрутках та всій цій нісенітниці. Не хоче зрозуміти, що все це вже давно нікому не потрібне
– Антоніно Вікторівно, як я рада, що ви подзвонили. Як живемо? Добре все. Микола
– Це через тебе син став таким черствим і твердим! Раніше він був готовий на все заради сім’ї! Допомагав із городом… – І що він мав із цього городу? – Перервала її Катя. – Десять кілограмів картоплі? А решта йшла вашим донечкам? – Обурено відповіла невістка
– Як це не приїдеш? Ти ж раніше завжди допомагав, синку! – голосила Ольга,
– Пустиш? – Запитала мати, не привітавшись. – Ні, – сказала Тамара. – Я на роботу йду, а більше вдома нікого немає! Сама розумієш, я не можу залишити у квартирі чужу людину
Свого батька Тамара ніколи не бачила, але знала, що його звуть Іваном, бо вона
— Мама просила, щоб ти прийшла допомогти Оксані. Там справ повно: паски, яйця, м’ясо, салати. Вона сказала, що одній сестрі не впоратися… Аліна поклала ложку на стіл з різким звуком, наче поставила крапку. — Глібе, — голос був тихим, але з холодком. — І ти погодився? За мене?
— Алінко, а ти не забула, що завтра Великдень? — Гліб увійшов на кухню,
— Гадаю, що нам час закінчити це шоу, під назвою шлюб. Збирай речі, Оленка. Повертайся туди, звідки прийшла. Олена мовчки вдяглася, брати їй було нічого: з чим прийшла, з тим і пішла… – думала вона, натягуючи куртку. Але доля вирішила ще трохи помучити цю нещасну жінку
— Донечко, прошу тебе… вислухай мене! – ридала свекруха. — Ні, Віро Василівно. Говорити

You cannot copy content of this page