Крізь сон Віра почула звук з коридору – відчинилися вхідні двері. – Нарешті, –
Юля готувалася до появи малюка. Все було майже готове. Сумка з речами для лікарні
Влад стояв біля вікна, тримаючи в руках м’ятий аркуш з адресою. Рукописний текст –
– Твій чоловік назад не повернеться. Не чекай. Але дитину люби, і щастя тобі
Пам’ятаю, як зараз, той листопадовий вечір. Дощ зі снігом у вікно січе, вітер у
– Мамо, а чому бабуся каже, що ти мене мориш голодом? – Коля вийшов
– Іро, дивись, як Мар’яна почервоніла! Прямо маків цвіт, як моя бабуся казала. -Так.
– Ну, рідненька, всього п’ятнадцять тисяч! Тобі ж нічого не варто дати їх моїй
– Надя, у нас радість! Мій брат відмовився від своєї частки у спадку. –
— Не можу я більше так! – Віра жбурнула сумку на диван із такою