Олена – стара діва, ніколи не виходила заміж, і вона не мала дітей. Роботи в неї теж не було: вони з мамою здавали дві квартири, ось на це й жили, їм вистачало
Оля зайшла додому втомлена з важкими сумками. Вона поцілувала чоловіка Андрія, передала йому сумки
– Невже тобі зовсім не шкода брата? – Річ не у тім, шкода мені його, чи не шкода! Просто, якщо ви з батьком і цього разу витягнете все на своїх плечах, Ігор ніколи не подорослішає. А у двадцять років уже час іноді головою думати
Дзвінок уночі – це завжди тривожно. Ось і Олександр, ще не дотягнувшись до телефону,
– Я зрозуміла. Ви більше не любите одне одного. Але ж ти не кинеш мене, тату? Тут вже розплакався батько, обійняв дитину, наобіцяв сім верст до небес і пішов збирати речі.
Ось чого, а цього у своєму житті Ірина не чекала. А воно сталося, причому
– Ви вже пробачте, – каже Іра, так вона представилася. – Марк кілька днів тому почув випадково, як я подрузі скаржилася, що без чоловіка важко, ось і вирішив таким чином нам тата знайти. – Ви вже п’ятий чоловік, якому він під колеса стрибає
– Дімон, ти вже вибач, що тоді на днюху до тебе не прийшов, я
– Та ти розумієш, з ким розмовляєш? Я мати твого чоловіка! Бабуся цієї дитини! Я маю право! – Ви не маєте права підіймати руку на мого сина! – Шльопнула! Так, шльопнула разок! Подумаєш, трагедія! Ви, молоді, зовсім розпустили дітей, потім виростуть і на шию сядуть
Мишко закричав так, що я випустила чайник прямо на підлогу. Крик був не примхливий,
— Нормально я хочу з онукою та сином відпочити! Без цих закочувань очей і постійних «мені треба попрацювати»!
Людмила Сергіївна перевірила бронь готелю втретє за ранок. Усе сходилося: номери на сім днів,
-Ну що? Не набридло ще з чужими мужиками по кутках обніматися? Хотіла чоловіка? На, отримуй
Надя якраз прибирала зі столу, коли в коридорі пролунав гуркіт. Двері відчинилися і на
-Це не мені сіль потрібна. Це сусідці. -Якій сусідці? – не зрозуміла Маша. -Ну, цій, яка у квартирі навпроти живе. Маша зробила здивоване обличчя. -Хто живе навпроти? -Хто, хто. Сусідка
Марія прибирала в квартирі, коли почула, як гримнули вхідні двері. -Маша! – покликав із
– А чи не завести мені коханку? – подумав Славко, придивляючись до своїх колег-жінок. – Он і Володька і Сергій на сторону ходять. Чим я гірший? Начебто ще не старий, симпатичний, та й гаманець дозволяє!
– А чи не завести мені коханку? – подумав Славко, придивляючись до своїх колег-жінок.
– Ох, Вітя, Вітя. Де це бачено… Зовсім люди совість втратили… Сусід!
Галина Петрівна встала рано. Потроху розходилася і вийшла на ганок. Ласкаве, вересневе сонечко потихеньку

You cannot copy content of this page