Життєві історії 0
– Що ти робив таке у ванній, що навіть на серіал все одно тобі і про виноград забув, га? – Іринко, ти вибач, незручно якось, я це… я шкарпетки свої прав! Ну ти розумієш, ти давно до мене сварилася, що перу шкарпетки свої з іншим одягом. Ну я й вирішив сам тепер пратиму так
– Виноград будеш? – Ірина Петрівна зайшла з тарілкою у кімнату, але її чоловіка
Життєві історії 0
Аби “штани” поряд були…
– Віро, як же так можна? До рідного батька на похорон не прийти! І
Життєві історії 0
– Ти ж сам казав, що сина хочеш? – дивувалася Тетяна – Ну не так одразу, не встиг ще з тобою я налюбитись, а ти вже й дитя задумала, – Микола так дивно сказав це, ніби це було без його згоди
– Виходь за мене? Я поки що з матір’ю живу, але мене на роботу
Життєві історії 0
– Розлучення, так розлучення! Якщо ти все вирішив. Сергій розгубився. Він готувався до іншого. Подумки репетирував, як заспокоюватиме, пояснюватиме, що так краще для всіх. А тут – «добре»? – Тільки знаєш що? – Наталя підвелася, налила води з фільтра. Руки майже не тремтіли. – Будинок, машина, діти та кіт залишаються з тобою.
Наталя застібала куртку, а Сергій досі не вірив, що це відбувається. П’ятнадцять хвилин тому
Життєві історії 0
– Сидітимуть до ночі на кухні, згадуватимуть молодість, а я знову спатиму на розкладачці, бо друг батька займе мою кімнату, – зітхнула Катя
За три тижні до Різдва пішли морози. Катя швидко йшла зі школи додому, сніг
Життєві історії 0
– Людо, ну може ще повернеться… Пробачиш? Всяке буває в житті, дочко… – Ой, мамо, не повернеться він. Та й чи треба? Не любив він мене. А я не знаю…
Залишався тиждень до нового року. Людмила цілий день поралася на кухні. Вона готувала вечерю
Життєві історії 0
– А хіба тортики справжні мужики їдять? – Усміхнулася мама. – Звичайно, – твердо відповів Генка. – Якщо вони ще не дуже дорослі. – Не дуже дорослі? – Ага. У дорослих мужиків – у них же інші радості в житті з’являються? Так, мамо? Дядя Федір так казав
П’ятирічний Генка цілий тиждень жив у бабусі з дідусем, поки мама з татом відпочивали
Життєві історії 0
– Знаєш, онучку, – Валентина знижувала голос до змовницького шепоту, – деякі мами просто не вміють бути лагідними. Це не твоя вина, Артеме. Ти чудовий хлопчик. Це мама у тебе погана
– Аня, ти знову залишила мокрий рушник на гачку у ванній? Голос свекрухи пролунав
Життєві історії 0
– Бабо Маріє, розкажи про себе, про своє життя, – сказала дівчинка. – Мені цікаво, чому ти живеш сама? – Ох, Віро, треба воно тобі? Ну навіщо тобі моє важке життя, живи своїм. – Ну розкажи, бабо Маріє, розкажи, ми ж з тобою нікуди не поспішаємо, – просила Віра. – Ну добре, слухай, тільки в моєму житті нічого доброго не було…
Щоразу, коли Віра приїжджала в село на дачу, то проходила повз напіврозвалений будинок, який
Життєві історії 0
– Ну привіт, матусю! – сказав той, коли зайшов у хату. – Повернулася? А ми ж тобі казали, що місто не для тебе!
Олена Петрівна навесні повернулася у свою невелику хатину в селі. Ще місцями лежав сніг,

You cannot copy content of this page