-Ну, навіщо нам ці посиденьки. Ти втомишся, нервуватимешся. -А що ми просто так ремонт робили, якщо нікому його показувати не будемо! – відповідала Марина. – Все наймодніше зробили. Півроку у батьків жили. Нехай бачать, нехай заздрять! -І що вийшло? Знову зіпсований настрій…
Марина мовчки мила посуд. Чоловік добре її знав – зараз краще до дружини не
– Це що, позавчорашня запіканка? – Чоловік, скривившись, з огидою дивився на тарілку
– Це що, позавчорашня запіканка? – чоловік, скривившись, з огидою дивився на тарілку. Олена
Чоловік здавав мою квартиру і говорив «не лізь», поки одного разу мені не зателефонувала сусідка
Ірина ніколи не йшла з фабрики раніше, ніж треба. Але того дня змінниця з’явилася
З рідних грошей не беруть, вони ж теж допоможуть, якщо треба! – Впевнено заявив чоловік. Але, щось пішло не так…
Юрій ніколи не відмовляв у допомозі близьким. Дрова привезти – будь ласка, город зорати
-Ви Стеценко Віктор Михайлович? – запитала дівчина. -Так це я. А ви хто? -А я Оля, ваша внучка, – дівчина невпевнено посміхнулася. -Але як… Я ж навіть одружений не був, – Віктор стояв і не розумів, що відбувається.
Віктор стояв біля плити, намагаючись впоратися із брудним чайником та чашкою. Він нарешті налив
На порозі, загорнута в хустку поверх шапки, стояла його мама. В руках були величезні сумки з продуктами: соління, мед, сало… Жінка видно було, що трохи змерзла. -Ой, Андрійку! У нас там таке сталося… Допомога твоя потрібна
Андрій сидів на своєму новенькому дивані, пив каву і дивився телевізор. У двері хтось
– У нас немає житла. – А я тут до чого? Ви хочете жити тут? Ця квартира моєї мами, царство їй небесне. Де ви зустрічалися з моїм чоловіком, там і живіть.
Весь день був якийсь невдалий. Спочатку на роботі Оксані зменшили премію через те, що
– Не можу більше! Прикинь, завтра мали їхати на природу з Віктором та його друзями, а тут цей похорон!
Увечері Оксані зателефонувала найкраща подруга Катя і напросилася в гості. Батьки були у від’їзді,
– Іване, ти колись дивився на себе збоку? – спитала вона. – Я щодня тільки й роблю, що дивлюся на себе збоку, – сердито відповів Іван. – І що ти можеш сказати про себе? – спитала Оксана. – Як про людину? – уточнив Іван. – Як про чоловіка та батька
Оксана мила посуд на кухні, коли туди зайшов Іван. Перед цим він вимкнув на
Скільки можна? Я щодня вигрібаю цей бруд з-під ліжка! Важко самому хоча б у ящик для білизни у ванній кинути? Скільки тобі казати? Шість років одне й те саме! Міг би й сам прати! Нічого б із тобою не сталося! Але ти навіть у ванну віднести не можеш!
– Де мої шкарпетки? – Сергій розгублено дивився в ящик комода. Там було пусто.

You cannot copy content of this page