– Ой, та ну їх ці соцмережі, стільки часу йде. Навіщо мені дивитись, хто куди їздив, що їв, що купував. Нудно все це, краще фільм подивлюсь хороший, чи книгу почитаю. І свої фотографії не хочу викладати, кому це треба?
Настя затишно вмостилась на дивані. Гаряча кава, улюблені цукерки, можна подивитися цікавий фільм. У
— Я навіть не знаю, як тобі подякувати. Ти могла просто пройти повз… Але ти зупинилася. Це багато значить для мене
У невеликому, але мальовничому містечку, де кожен зустрічний знав іншого по імені, жила молода
– Мужики, а чи не хочете відпочити в мене на дачі пару днів? З вас – м’ясо на шашлик, а з мене – дах над головою, і мангал із дровами. Але домовимося відразу – відпочиваємо без жінок. Та не зрослося…
Цього літа Микола купив будиночок у селі. Не для постійного проживання, звісно, ​​а для
– Знову ця шавка під ногами крутиться! – пробурчав Микола з м’ясного ряду. – Коли вже влада цих бродячих прибере?
Марія Павлівна розкладала на прилавку останні помідори, коли помітила, як Микола з м’ясного ряду,
– Ти повинна увійти в становище! У мене складна ситуація! – У вас є гроші! – Наталя теж підвелася. – Купуйте кімнату та живіть там спокійно! Навіщо тут сидіти нахлібником? – Мені потрібна квартира нормальна, а не кімната якась! – Свекруха почервоніла від гніву. – І взагалі, ви з Максимом могли б взяти кредит і дати мені суму, що бракує! Що вам варте? Молоді, здорові, працюєте
– Повтори, що ти сказав? Наталя дивилася на чоловіка і не вірила власним вухам.
– Просто позбавляюся від зайвого у своєму житті…
– Чому я повинен тебе утримувати? – А ти мене утримуєш? – А хто
Ірина взяла пальто чоловіка і раптом знайшла в кишені якийсь дивний поштовий конверт. Судячи зі штампу, йому було двадцять років. – Значить ми з Сашком вже кілька років були одружені! – подумала Ірина. Надісланий він був із Одеси, на адресу, де раніше жили батьки чоловіка, але чомусь без прізвища й імені відправника. Ірина відкрила конверт і ахнула!
Ірина знайшла того листа під час переїзду на нову квартиру. Після того, як раптово
— Швидше б уже. Втомилась я… Один Бог знає, як я втомилась…
Тоня вмирала — вона це знала точно. Усі надії на одужання розтанули. Довге виснажливе
– Ти що, так переживаєш через мою маму? Вона ж хороша! – Олеже, не переживаю я через твою маму! Я її… поважаю! Не хочу осоромитися. Вона вся така правильна, у неї все під контролем. А я…
– Оксано, а що на вечерю? – Запитав Олег. Він прийшов з роботи дуже
– Михайле, тут таке. Коротше, якийсь незнайомий чоловік у твоєї матері ошивається. Приїжджай швидше
У своїх мріях Михайло завжди хотів купити матері будиночок та перевезти її туди. Все

You cannot copy content of this page