– Ти ще приповзеш до мене на колінах! Благатимеш! – Сказав Матвій Ірі й, взявши ключі від машини, вийшов із квартири. – Нізащо, – відповіла Іра, але чоловік уже не чув
– Та ти ще до мене на колінах приповзеш, — промовив Матвій, з презирством
Тисячу разів Галя пошкодувала, що прийшла до свекрухи на ювілей. Галина тихо зітхала, почуваючись зайвою на цьому святі, і через силу розтягувала губи, зображаючи усмішку. Ось ще й присутність цієї Лілі додавала неприємностей.
– Шу-шу-шу… – шепотіла свекруха Галини своїй сестрі, яка сиділа поруч із нею за
У вас такий безлад, через який пройти неможливо, а ти сидиш у своєму телефоні?
– Знову безлад, – з порога повідомила свекруха, оглянувши коридор оцінювальним поглядом. – Іграшки
– Ти повинна повернути нам усі гроші, які ми були змушені заплатити за твою недолугість! – Сказав батько. – Причому найближчим часом
Поліна увійшла в кафе і відразу побачила Єгора, що сидів за столиком біля самого
– Лізо, що трапилося? Жінка глянула на нього. Очі були червоні. – Ти справді не розумієш? – Що мені розуміти? – Він розгубився. – Я приїхав, забрав вас, привіз додому. Все ж нормально. – Ти приїхав без квітів! – Тихо сказала вона
Ліза сиділа на ліжку в палаті та дивилася на сина. Малюк сопів, стиснувши крихітні
Поки молодята були у весільній подорожі, теща розкрила конверти, та записала в зошит, хто скільки подарував…
Марина та Ігор повернулися з медового місяця засмаглими та щасливими. Відчинили двері своєї квартири,
І що він знайшов у цій сусідці з нарощеними віями. Хоча, якщо чесно, то Ольга частково була рада розлученню. Жити з Микитою ставало все важче, настільки різними вони були…
Оля сиділа в кріслі і мовчки спостерігала, як Микита збирає свої речі і складає
Олена з гордо піднятою головою вийшла з квартири своєї подруги Тетяни. Щойно в неї відбулася неприємна зустріч і така ж неприємна розмова. В квартирі в Тетяни Олена застала свого чоловіка! Як виявилося він зраджував їй вже дуже давно…
Олена з гордо піднятою головою вийшла з квартири своєї подруги Тетяни. Щойно в неї
– Бабуся Марія, недовго мені залишилося. – Та зрозуміла я. Місяця зо два вже? Чи більше? – Не знаю навіть. – То ти навідайся до спеціаліста і на облік встань. Батька розхвилювала, обережніше треба бути. – Що вставати. Не витримаю найбільше цього. Процедур цих. Майже два роки минуло, а мені досі зле. Батькові тільки не кажіть, у нього тиск. – Нічого не розумію. Віра, які процедури, ти, здається, чекаєш дитину
Віра їхала трасою не швидко. Стара іномарка приємно гуділа, залишаючи міські затори. Траса закінчилася,
– Знайдеться тобі заміна! Не хочеш ти, одружиться з іншою. Чекати на тебе не будемо
– Наталко, дівчинко, що ти думаєш так довго. Хороші наречені на дорозі не валяються.

You cannot copy content of this page