– Артеме, навчи свою дружину відповідати ввічливо, або просто мовчати! – Зажадала свекруха
Марина та Артем відсипалися після весільної подорожі. Повернулися вони пізно, рейс затримали, – літак,
– Що ти робиш? Ти ж дитину батька позбавляєш. – прийшла свекруха після звістки про розлучення. – Чоловіки всі гуляють, де ти знайдеш іншого. Я все життя з одним прожила, а вже як він гуляв! Нагуляється і повернеться до тебе, до твоїх борщів із котлетами
– Віро, ти серйозно зібралася заміж за цього Микиту. – Ми кохаємо одне одного.
– Егоїстка! – Вигукнула мама Артема. – Я так і знала! Усі ви, кар’єристки, однакові! – Може, ми й однакові. Натомість зі своїми власними грошима, а не у вічному пошуку шиї, на яку можна сісти!
– Ганнусю, ти розумієш, що твориш? – мама поставила кухоль із блюдечком прямо на
— Мариночко, ти дівчинка розумна, але недосвідчена. Віддай гроші мені. Я їх на книжку покладу, на своє ім’я, під хороший відсоток. Там вони будуть у цілості й схоронності. Це ж ваше майбутнє! На квартиру більше, на машину, на дітей. А так… розтратите все. Я ж про вас дбаю. Щоб ви потім лікті не кусали
— Ну хіба так чай заварюють? Це ж просто окріп із віником. Смаку ніякого,
– Спимо, пані? Підйом, корова сама не подоїться! Ганна глянула на телефон – тільки п’ята ранку. Вона все ж встала. Але свекруха далі була незадоволена. – Навіщо у ванну йдеш?! – запитала вона. – Потім вмиєшся, все одно брудна будеш
Ганна все життя була активною й енергійною. Вже в дитинстві, у дитячому садку, вона
— Тільки спробуй ще раз привезти до нас своїх племінників, Сашко! Мені тут ці спиногризи даром не здалися
— Тільки спробуй ще раз привезти до нас своїх племінників, Сашко! Мені тут ці
– Ми не можемо вигнати мою матір! – Максим підвищив голос. – Ти розумієш, що кажеш? Таня хрипко засміялася. Сміх вийшов неприємним, гірким. – Це ти не можеш. Але я можу. Надвечір, щоб її тут не було!
– Що, прямо так і сказала? – перепитала Тетяна чоловіка. Максим кивнув і відпив
– Ти не збираєшся брати прізвище чоловіка? – Ні, я вирішила залишити своє. Ми з Максимом все обговорили, він не проти. – Не проти? – Значить, ти вважаєш наше прізвище недостатньо хорошим? Дід Максима був шановною людиною, лікарем! А ти соромишся носити його прізвище? – Репетувала свекруха
Ганна розкладала на столі зразки запрошень на своє весілля. Кремовий папір, тиснення золотом, мінімалістичний
— Пів години. Ти кажеш це вже третю годину. Я приходжу зі зміни, хочу нормально поїсти, поговорити з дружиною. А дружина одружена зі своїм компьютером. Він узяв зі столу її ручку і почав крутити її у своїх великих, загрубілих пальцях
— Ми взагалі вечеряти сьогодні будемо? Голос Кирила, поважний і невдоволений, увірвався у стерильний
— Проблема в тому, що мій єдиний син збирається покинути рідну матір на два тижні! Мало того, що ви живете окремо, то тепер ще і їдете не знати куди! — Мамо, це просто відпустка
— Я тобі забороняю туди їхати! — голос Галини Михайлівни тремтів від ледь стримуваної

You cannot copy content of this page