— А ти думала, я тобою задовольнятимуся? Ти вже стара. Втім, якщо хочеш, можемо залишити все як є. Щоб тобі в очах рідні не було соромно, — здивував чоловік. — Вітя, ти правда вважаєш, що я з тобою житиму після цього? Та ти негідник! Пара років і на тебе жодна жінка не подивиться. А я в будь-якому віці тільки краща буду
— Вітя, посидь зі мною на балконі! Такий місяць сьогодні… Гарний! — Наталка подивилася
– Привіт, ну треба ж! – сказав Микола. – Скільки ж ми не бачились? Років двадцять? А я тебе впізнав. Одразу ж. Ні, спочатку не міг повірити, але почувши голос, зрозумів, що це ти поза всяким сумнівом. Марина! – повторив він із захопленням її ім’я
Вони стояли біля стелажа з консервами, коли до них підійшов якийсь чоловік. Він нишком
– Я ж так і не робив подарунків своїй Валі. Все ніколи було. Та й пустощами це вважав. А ти дивися, Сергій готовий жити надголодь, аби радість доставити дружині. – Отже, і справді любить. А я сам люблю Валю? До весілля, здавалося, любив. А потім якось усе стерлося. Жили, як живемо. Згадати нічого. Одна метушня. Ех, життя-буття!
Семен Петрович ніколи не робив подарунків своїй дружині, з якою він щасливо прожив цілих
– Мені що, шматка м’яса для матері шкода має бути? – Тобі ні! Ти його не купував й не готував! – А мені шкода, Вово! Бо до зарплати два тижні, а у нас у морозилці порожньо!
– Мені що, шматка м’яса для матері шкода має бути? – Тобі ні! Ти
– Так. Іноді життя підкидає несподівані зустрічі, – подумала Рита
– Маргарита Олександрівно! – гукнув Риту начальник, коли вона йшла до ліфта. – Доброго
– Я знав! Майже із самого початку здогадувався. Але він завжди був моїм сином. І є! І буде! – Він помовчав, а потім додав так тихо, що слова майже забрав вітер: – І тебе б нікуди не відпустив. Ніколи! Тому що ти – та єдина, що живе у моєму серці з дитинства. І іншої там ніколи не було!
Вечірнє сонце, ніби розплавлений мед, розтікалося схилами пагорбів, фарбуючи скромні будиночки села в теплі,
Вранці, вийшовши з номера Івана в халаті та капцях, раптом вона зустрілася… З чоловіком! Він теж виходив із номера з дівчиною років двадцяти семи, невисокою білявкою з пишними формами. Від здивування обидва остовпіли.
Рита закрутила роман із колегою. Сама від себе не чекала такого. Адже вона одружена.
– Не смій мені вказувати! – Тоді поводься, як доросла людина, а не як четверта дитина! – Я не наймався бути домашнім робітником! – Закричав Дмитро. – Ясно тобі? Хочеш працювати – працюй! Але щоб удома все було, як раніше! – Як раніше вже не буде! – Віра не відступила
– Мамо, а чому Єгор каже, що я дурна вівця? – Ганна завмерла у
– Ти ж знаєш, який він… Ти ж пам’ятаєш, як він тоді з Танею вчинив? І з Дариною. Він не змінився, Олю. Просто зараз він вирішив, що ти підходяща партія
Оля пурхала по хаті, наче метелик із квітки на квітку. Вона хвилювалася, що щось
— Ми зовсім недавно були у твоєї мами та допомагали. Я більше не хочу… Давай хоч ці вихідні проведемо спокійно, удвох… Дружина благаючим поглядом дивилася на чоловіка, але той був непохитний
– Як, знову? – Настя дивилася на чоловіка здивованим поглядом. — Ми зовсім недавно

You cannot copy content of this page