– Залишилось у мене три тисячі, то треба до нового року щось купити, сьогодні вже двадцять дев’яте. І у січні до моєї пенсії пів місяця. Як будемо жити?
– Сергію, ти як? – торкнулася Рита чоловіка за плече. – Наче краще. –
Дівчині здавалося, що все, що відбувається – просто поганий сон. Вона відчувала себе нікому не потрібною, самотньою. Надія потрапити додому розтанула, мов дим…
– Тобі ще чимось треба допомогти, Тонечко? – запитав Василь дружину, викладаючи тарілки з
У мій ювілей сусідка з дітьми “зайшли на хвилину” – а стіл спустошили майже повністю…
Ірина крутилася на кухні від самого ранку, готувала, розкладала по тарілках, перевіряла, чи все
– Як ти могла залишити мого сина голодним! – Репетувала зовиця
– А що сьогодні на обід? Ірина здригнулася і різко обернулася. У дверях стояла
— Швидше за все, його тут залишили. Хтось завіз у ліс, та й покинув. Зараз такого вистачає, дівчинко, ти ще молода. Завтра відвеземо в районний дитбудинок. — Ні, — твердо відповіла Аня, міцніше обіймаючи хлопчика. — Я його не віддам. Я забираю його до себе
— Там хтось є, — тихо промовила Аня, направивши слабкий промінь ліхтарика під міст.
— Яка різниця, котра година?! — Поліна стояла посеред вітальні, її очі метали блискавки. — Я питаю, що тут коїлось, поки мене не було?!
— Денисе! Денисе, що тут, до біса, відбулося?! — голос Поліни прорізав ранкову тишу
– Тату, звільняй квартиру! Я знайшла покупців, вони пропонують хорошу ціну, – заявила дочка
– Тату, я тут подумала, – Марина увірвалася у квартиру, наче ураган. Шпурнула сумку
– А ось візьму і погоджуся… що тоді робитимеш, Борисе Михайловичу? – А що робитиму? Житимемо!
– Почався в селі ранок, – пробурчав Борис, почувши крик сусідки Марини. – От
Таня сміялася з Влада – поки поряд з ним не опининилася собака…
Влад проводжав Таню після занять щовечора. Мовчки йшов поруч, тримаючись на пристойній відстані. Іноді
— Звісно, квартира буде моєю. За законом це нескладно оформити… Та годі, кому він тепер потрібен? Батьки загинули, друзі розбіглися…
Олексій вмостився біля вікна, спостерігаючи за метушнею у дворі. Вітер ледь ворушив гілки старого

You cannot copy content of this page