– Ганно, ти цього мужика не гони, дивись скільки він для тебе зробив! Відразу видно, що толковий мужик!
Анна лежала в ліжку вже кілька днів, не в силах піднятися. У неї нічого
– Я меркантильний? Я, який три дні не вилазив із кухні! Який готував, закуповував, тягав сумки із магазину! А твоя сестра сиділа на дивані й говорила: – А чи можна ще манго нарізати? – Вона гість! – Гість, який за три дні з’їв більше, ніж ми удвох за місяць!
Катя поставила останню тарілку в посудомийку і видихнула. Три дні приймання гостей нарешті скінчилися.
– Що це ви робите? Закинули стару людину, не відвідуєте, не допомагаєте! А твоя свекруха хворіє. Вже тиждень із дому не виходить! – Обурювалася сусідка
Лариса повернулася додому в поганому настрої. Сьогодні вона вирішила зайти на міський ринок і
– Тридцять років не дзвонила, і, раптом, здрастуйте вам, намалювалася. Чи хочеш мене, на поминки запросити? – На чиї ще поминки? – Катерина не розуміла, про що це він говорить. – На свої, на чиї ж ще! – Ах, ти старий…
Іван був вдома, як раптом задздвонив його телефон. Він без окулярів одразу й не
Мати чоловіка принижувала мене через походження, і я показала їй документи про її «шляхетне коріння»
– А для тебе в мене особливий подарунок! – єхидно посміхнулася свекруха. З цими
Я соромилася маминої економії, доки не дізналася, навіщо вона відкладала гроші
– Мам, ну навіщо ти знову ці найдешевші макарони купуєш? – я скривилася, витягаючи
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені каструлю по акції?
Оля прокинулася від запаху кави. На кухні гриміли чашки – Андрій завжди намагався зробити
– Наталко, ти що, взагалі перестала пилососити? У мене від цього пилу очі вже сльозяться! Глянь, килимом вже лежить…
– Наталко, ти що, взагалі перестала пилососити? У мене від цього пилу очі вже
-А де це мій Іванко?! Де моє сонечко? Прийшла бабуся з гостинцями
-А де це мій Іванко?! Де моє сонечко? Прийшла бабуся з гостинцями, – Олена
– Не пущу, – сказав Ігор, загородивши братові прохід. – У сенсі не пустиш? – Видихнув Сашко, роблячи невпевнений крок, але тут же завмер, зустрівшись поглядом з рішучим обличчям брата, – ти що, жартуєш? Чи ти вже хильнув?
– Не пущу, – сказав Ігор, загородивши братові прохід. – У сенсі не пустиш?

You cannot copy content of this page