Це все була просто розвага, пригода, якщо хочеш. Але мені з тобою було добре. Сподіваюся, ти теж не шкодуєш. До речі, що я був у тебе першим, навіть кумедно. Пробач, але мені час збирати речі — моя дружина з сином повертаються з відпочинку. І сюди більше не приходь. Це не моя квартира, а друга. Він незабаром повернеться. Ну все, бувай. Гриша підштовхнув її до дверей
— Марина, я більше не можу з тобою бути. Ти гарна дівчина, симпатична, але
– Сергію, я цю макулатуру скоро в яр винесу! – Ніна штовхнула найближчий стос газет, перев’язаний кошлатим шпагатом і обімліла
– Сергію, я цю макулатуру скоро в яр винесу! – Ніна штовхнула найближчий стос
– Якби ми сьогодні не приїхали, ти б до кінця місяця на воді сидів? – Тату, що це? Чому в холодильнику абсолютно порожньо, а в кутку стоїть коробка з якимись монетами за сорок тисяч? Ти з глузду з’їхав
– Якби ми сьогодні не приїхали, ти б до кінця місяця на воді сидів?
— Машенька, ти тільки не хвилюйся, — Олександра Миколаївна поклала руку на плече невістки. — Це просто формальність. У наш час усі так роблять…
— Машенька, ти тільки не хвилюйся, — Олександра Миколаївна поклала руку на плече невістки.
Подарувала будинок дочці, й опинилась у холодній прибудові…
– Мамо, ну ти знову зі своїм обігрівачем всю проводку нам посадиш! – Марина
– Мамо, нам твоя турбота поперек горла стоїть! Дістала вже! – вигукнула Оксана і в ту ж мить затнулася
– Мамо, це вже занадто, – Оксана дивилася на пакети біля ніг Людмили. –
Щойно подзвонила мама, у неї проблеми. Вона проїздом у Києві, питає: їй знімати готель чи можна в нас зупинитися? — Привіт! Звичайно, в нас!
— Алло! Привіт, кохана! Щойно подзвонила мама, у неї проблеми. Вона проїздом у Києві,
— Ми всім селом вирішили допомогти вам, — усміхнулася баба Люда. — Знаємо, що вам зараз важко. От і подумали: нехай хоч день народження буде радісним
Іванко прокинувся раніше, ніж зазвичай. У кімнаті було темно і прохолодно, від вікна тягнуло
– У мене життя руйнується, а ти з-за шматка старого золота концерт влаштовуєш! Та гріш ціна тобі, як матері після такого! Нормальні батьки останнє віддають, щоб дітей витягнути! – Репетувала дочка
– Квитанції на комод поклади, – Ніна зачинила вхідні двері. Повернувся ключ. Аліна так
– Ти не маєш права приймати таке рішення сама, – кричав Андрій. – Чому? Це стосується мого професійного зростання. – І що? Ти моя дружина і повинна бути поруч, а не жити десь далеко
– Ти не маєш права приймати таке рішення сама, – Андрій не кричав, але

You cannot copy content of this page