– Ти даруєш синові свою квартиру, навіть не спитавши мене! Тому що це твоє особисте майно? Добре! Але тоді чому моя квартира, в якій ми живемо, раптом стала спільною? – Обурено запитала дружина
Сім років Марина та Денис прожили у її квартирі. Жінка купила цю двокімнатну ще
-Мені дуже шкода твою маму, – дівчина зі смаком прицмокнула чаєм з варенням. – Вона бідолашна нездужає. Зовсім уже нічого робити сама не може. Показувала мені, що навіть смородину не всю зібрала на варення. Дозволила сусідці ягоди зібрати, то та навіть особливо дякую не сказала. Мама сильно нездужає і сумує, звичайно ж. А ще вона дуже переживає, особливо ночами
Ніна Петрівна проживала у невеликому затишному будиночку з великим садом та городом за тридцять
– Сідайте. Що вигадуєте? Дитину будете мучити?
Морозний ранок, небо ще не встигло як слід прогрітися, а траса вже була вкрита
– Не думала, що ти така! Сама на пташиних правах, а командуєш! – Обурено мимрила свекруха
Марина та Микита зустрічалися. Молодий чоловік жив з батьками. Марина винаймала квартиру. Затишна трикімнатна
— Яка ж ти невдячна жінка! Тобі що, шкода порожньої кімнати для мого сина? Для мого онука? Та в тебе серце кам’яне, Марино!
— Забирайтеся звідси! — голос Марини тремтів, як тонка струна, ось-ось готова обірватися. Вона
– Знаю, мій вчинок був не найкращим, але ми, напевно, зможемо все виправити, як справжня сім’я, хіба ні? – Ні! Я вже знайшов собі сім’ю і зрадників пускати назад не збираюся
– А Васька де? Васьки не видно! Куди зникла, куди поділи… – серед натовпу
– Віталік нічого не впізнає, обіцяю! Я мовчатиму, як партизанів. Він схопив мене за талію і притяг до себе. У цей момент зі спальні увійшов Віталік, вийшов і остовпів. Обличчя його було бліде, він стискав кулаки й пильно дивився на брата. Костя відскочив від мене так, ніби його вдарило струмом
– Віталю, ти хоч розумієш взагалі, що діється у тебе під носом?! – обурено
– Ось через таких, у пошуку, життя і руйнується! І сама  невдаха, й інших нещасними робить! – Видала подруга
Сусід Іван Іванович називав їх «дівчатками». «Дівчаткам» було добре за сімдесят, вони жили в
– Приїхав я з тобою порадитись, як зі старшим братом. А до кого ж мені ще йти? Хочу розлучитися я зі своєю Катериною! Сил моїх нема більше…
Микола виглянув у вікно, почувши, що його собачка голосно загавкала. У хвіртку заходив його
– Ні, ми тебе не звинувачуємо! Але, щоб відновити справедливість та зрівняти стартові позиції, ти повинна  віддати братові частину тих грошей, які отримала від нас!  – Незворушно заявив батько
Мама зателефонувала Ользі у четвер увечері. – Олю, які у тебе плани на суботу?

You cannot copy content of this page