– Віталік нічого не впізнає, обіцяю! Я мовчатиму, як партизанів. Він схопив мене за талію і притяг до себе. У цей момент зі спальні увійшов Віталік, вийшов і остовпів. Обличчя його було бліде, він стискав кулаки й пильно дивився на брата. Костя відскочив від мене так, ніби його вдарило струмом
– Віталю, ти хоч розумієш взагалі, що діється у тебе під носом?! – обурено
– Ось через таких, у пошуку, життя і руйнується! І сама  невдаха, й інших нещасними робить! – Видала подруга
Сусід Іван Іванович називав їх «дівчатками». «Дівчаткам» було добре за сімдесят, вони жили в
– Приїхав я з тобою порадитись, як зі старшим братом. А до кого ж мені ще йти? Хочу розлучитися я зі своєю Катериною! Сил моїх нема більше…
Микола виглянув у вікно, почувши, що його собачка голосно загавкала. У хвіртку заходив його
– Ні, ми тебе не звинувачуємо! Але, щоб відновити справедливість та зрівняти стартові позиції, ти повинна  віддати братові частину тих грошей, які отримала від нас!  – Незворушно заявив батько
Мама зателефонувала Ользі у четвер увечері. – Олю, які у тебе плани на суботу?
На порозі стояв Віктор — її двічі колишній чоловік, з яким вона розлучилася чотири роки тому. У руках у нього був букет білих троянд, на обличчі — та сама усмішка, яка колись підкорювала її двадцятидворічне серце
— Олено, я повернувся, — урочисто промовив колишній чоловік, немов оголошував про перемогу у
— Ти могла б спробувати мене втримати. — Сміття не тримають, — вона в’їдливо посміхнулася. — Його виносять
Олексій акуратно складав сорочки, не підводячи очей. — Ти знову мовчиш, — кинув він,
– Оль, ти там обережніше! З ним у комплекті йдуть колишня та донька! – Попередила подруга. Однак Ольгу це зовсім не збентежило. А дарма…
– Олю, ну не можеш ти просто вигнати дитину! Вона маленька, у чужому місті.
— Бачиш, Аню, у нас складна ситуація. Бабуся прихворіла, їй потрібен догляд і… — І ви вирішили, що моя квартира підійде для цього?
Дзвінок у двері розірвав тишу суботнього ранку. Я щойно зробила собі чашку кави й
– Може, для Андрія ти й стала чужою, – прошепотіла Вероніка, – але для мене ти завжди будеш маленькою принцесою. Моєю єдиною донькою. І я любитиму тебе до кінця днів. Завжди, чуєш? Завжди!
– Тобто як, Вікторії нічого не дістанеться? Вероніка здивовано глянула на чоловіка. Андрій знизав
В свій п’ятдесятирічний ювілей Марина занедужала, й святкування скасували. Те, що вона почула, підслухавши розмову чоловіка телефоном, змінило її життя…
П’ятдесятирічний ювілей. Дата, на яку Марина чекала з трепетом і легким сумом. Вони з

You cannot copy content of this page