– Ти повинна увійти в становище! У мене складна ситуація! – У вас є гроші! – Наталя теж підвелася. – Купуйте кімнату та живіть там спокійно! Навіщо тут сидіти нахлібником? – Мені потрібна квартира нормальна, а не кімната якась! – Свекруха почервоніла від гніву. – І взагалі, ви з Максимом могли б взяти кредит і дати мені суму, що бракує! Що вам варте? Молоді, здорові, працюєте
– Повтори, що ти сказав? Наталя дивилася на чоловіка і не вірила власним вухам.
– Просто позбавляюся від зайвого у своєму житті…
– Чому я повинен тебе утримувати? – А ти мене утримуєш? – А хто
Ірина взяла пальто чоловіка і раптом знайшла в кишені якийсь дивний поштовий конверт. Судячи зі штампу, йому було двадцять років. – Значить ми з Сашком вже кілька років були одружені! – подумала Ірина. Надісланий він був із Одеси, на адресу, де раніше жили батьки чоловіка, але чомусь без прізвища й імені відправника. Ірина відкрила конверт і ахнула!
Ірина знайшла того листа під час переїзду на нову квартиру. Після того, як раптово
— Швидше б уже. Втомилась я… Один Бог знає, як я втомилась…
Тоня вмирала — вона це знала точно. Усі надії на одужання розтанули. Довге виснажливе
– Ти що, так переживаєш через мою маму? Вона ж хороша! – Олеже, не переживаю я через твою маму! Я її… поважаю! Не хочу осоромитися. Вона вся така правильна, у неї все під контролем. А я…
– Оксано, а що на вечерю? – Запитав Олег. Він прийшов з роботи дуже
– Михайле, тут таке. Коротше, якийсь незнайомий чоловік у твоєї матері ошивається. Приїжджай швидше
У своїх мріях Михайло завжди хотів купити матері будиночок та перевезти її туди. Все
– Людко, ти збожеволіла на старості років! У тебе онуки вже в школу ходять, яке весілля? – Такі слова я почула від сестри, коли сказала їй, що виходжу заміж
– Людко, ти збожеволіла на старості років! У тебе онуки вже в школу ходять,
Сивина у голову, а чорт у бороду…
Дзвінок. Відчиняю двері. За дверима красуня – молодиця років тридцяти з невеликим, точена фігурка,
– Значить, так! Я не житиму там, де мені вказують моє місце! Я не терпітиму, що у власному будинку я всім заважаю! Нехай Семен Петрович та хлопчики вирішують – або я, або ти, Ірино. Третього не дано!
– Ірочко, у тебе золоті руки! – сказав свекор Семен Петрович, уплітаючи другий шматок.
— Ти ж знаєш мою маму. Ці сережки досить… помітні. І сукня така яскрава. Може, вдягнеш щось стриманіше? Хоча б заради сьогоднішнього вечора
— Артеме, ти не бачив мої сережки з червоним камінням? Ті самі, у формі

You cannot copy content of this page