Життєві історії 0
-А я тобі що казала, років із двадцять тому? Га? Вічно вдягнеш не зрозумій що! Я тобі скільки нормальних речей надарувала? Де вони? Ось тепер і ходи сама! Де, де… Ніна пам’ятає ці «вбрання». Величезні панталони до колін, з байкою на вивороті, в безглузду квіточку. Миколка б тоді вже втік, якби побачив на дружині таку «витончену розкіш»
Ніна вкотре перерахувала гроші. -Так, не густо… Але що робити? Така вже зарплата, –
Життєві історії 0
Ольга вже й рахувати перестала, скільки разів подружки намагалися її засватати. І щоразу вони вдавали, що все вийшло не спеціально
Ольга зайшла у квартиру подруги, оглянулася навкруги і одразу все зрозуміла! Все було підлаштовано
Життєві історії 0
– Ех, навчили все-таки яйця курку, – розплакалася мама, обіймаючи одночасно обох дочок…
– Знаєте що? – тихо прошипіла вона через дві хвилини. – Як тільки вам
Життєві історії 0
— Дякую тобі, бабусю, — прошепотіла вона. – За твій дім. За твою спадщину. І за те, що допомогла мені зробити правильний вибір
Душне міське повітря здавалося Алісі особливо задушливим того дня, коли надійшов лист. Конверт був
Життєві історії 0
– Вісім років, Сергію! Вісім років я вважала твою матір майже рідною. А вона весь цей час думала, що я підсунула тобі чужу дитину!
Ганна збирала валізу з таким виразом обличчя, ніби готувалася до польоту на Марс, а
Життєві історії 0
– Дозволь Віктору та Гелі пожити у твоїй квартирі з початку травня до кінця вересня, – зажадала Зоя, сестра покійного чоловіка.
Лідія подивилася на годинник – скоро мала прийти Зоя – сестра її покійного чоловіка.
Життєві історії 0
На весіллі сина Людмилу Петрівну душили сльози. І це було не сльози радості. Вона плакала від жалості до себе – тепер їй прийдеться жити одній
На весіллі сина Людмилу Петрівну душили сльози. І це було не сльози радості. Вона
Життєві історії 0
— Навіщо ти нацьковуєш пса? Хочеш, щоб він розтерзав беззахисну кішку з кошеням? – Роберт гнівно дивився на підлітка. — Якби ти був моїм сином, ременя всипав би так, що сидіти б не зміг! Де твій батько? Він тебе цього вчить? Хлопчик опустив очі, відступаючи. — Тата… немає, — ледь чутно прошепотів він
Він спотикався на слизькому осінньому тротуарі, ноги не слухалися, а в голові стояла каламутна
Життєві історії 0
– Що за дурниці складають! Чоловік йшов вулицею і виявив портфель із грошима. Хіба це так буває? – У житті може бути все, – відповіла Віра Павлівна. — Буває, людина вийшла по хліб і знайшла скарб
Якось Мишко пішов по хліб, а знайшов скарб. Скарб звали Катя. Вона ховалась від
Життєві історії 0
– Невже це мої діти? – думала вона. – Невже це ті хлопчики, яких я виховала? Скільки разів я віддавала їм останнє, скільки разів я залишалася без сну заради них. А тепер вони залишають мене тут, як непотрібну річ
Ольга Михайлівна завжди була для дітей усім. Її життя було схоже на нескінченний колообіг

You cannot copy content of this page