– Світлано, ти вже повернулася? Це добре, а тут у нас свято мами! – А чому в нас удома? Чому мені ніхто не сказав? – Тебе не було, мама так захотіла. – А подзвонити не можна, я була б проти. – Мама так і думала. – Чудово, щоб за десять хвилин тут нікого не було. Я втомилася, а ваше свято для мене зовсім не доречно! – Як я виставлю маминих гостей? – Як вони тут з’явилися, так нехай і їдуть. Усі! І мама також. А ти наводь порядок
– Світлано, я не зможу з тобою поїхати. У мами ювілей. Може, ти перенесеш
Витерши сльози, вона лягла на диван і взяла телефон. Було одне непрочитане повідомлення. То був Михайло. «Привіт, Ганно! Може, сходимо ввечері в кафе? Адже ти тепер вільна жінка
– Ти Марії дзвонила? – Ззапитав Микола, відвівши очі від книги. – Дзвонила, –
– Юля, ти не переживаєш відпускати чоловіка у відрядження, він у тебе видний. А такі чоловіки у відрядженнях просто так не сидять, шукають розваг, ну не самі, то їм запропонують
Денис часто їздив у відрядження, причому не на день-два, а на тиждень чи два.
– Це моя квартира! Моя! – кричала Марина, розмахуючи кулаками. – Злодійка! Ти скористалася неосудністю заслаблої бабусі, щоб незаконно заволодіти її майном! Я піду до суду! Я доведу!
– Я тебе засуджу! – вигукнула мати. – Давай! Починай! – відповіла Лариса. Вона
Віра Олексіївна ніколи не розмовляла з чоловіком на цю тему. Їй здавалося це якимсь блюзнірством – ось так, марно, жартома, говорити про ТАКІ речі. Та й навіщо? Але в глибині душі вона була чомусь впевнена, що чоловіка її Сергія не стане раніше, ніж її
Віра Олексіївна ніколи не розмовляла з чоловіком на цю тему. Їй здавалося це якимсь
Зять щосуботи їхав «на рибалку». Я поїхала за ним і побачила те, чого не чекала
– Валерію, ти знову на рибалку? – дочка визирнула зі спальні, коли чоловік гуркотів
Літня сусідка три місяці пригощала нас пирогами. Правда, яку розповіла консьєржка, розбила мені серце
– Олено, знову вона! – прошипів Максим, дивлячись у вічко. – Стоїть із контейнером
Наталя відкрила двері й застигла від несподіванки. Мовчить і тільки очима кліпає. Андрій глянув за її спину в квартиру і оторопів від побаченого. З ванни виходив якийсь чоловік…
– Андрійку, а ти чого не одружишся ніяк? – запитав, весело насвистуючи і застібаючи
Непрохані гості
– Наташа, де ти??? Швидше накривай на стіл, за пів години прийдуть гості!! Що
– Я ось думаю, чому твоїй матері можна купити дорогий ноутбук для спілкування та фотографій, а твоїй дружині для роботи, яка приносить гроші – ні? – Це різні речі! – спалахнув він. – Мама одна! Вона мене виховала, витягла на собі після батька! Я їй завдячую! – А я? – голос Олени був тихий, але в ньому з’явилася сталь
Завірюха за вікном кружляла останні сніжинки року, що минає. У квартирі пахло мандаринами та

You cannot copy content of this page