Життєві історії 0
– Мамо! Собаку, може, хоч до міста треба було довезти? Куди він там? – питав зять Віолу Вікторівну дорогою. – Та дуже треба! Сам дійде, якщо закортить. Там, може, підбере хтось. Або нагодує.
Юхим був самотній, за характером добрий, рукатий мужик, жив із мамою. Мами не стало,
Життєві історії 0
– З дитбудинку? – Олексій спохмурнів. – Отже, повна забезпеченість на наші плечі ляже? – Льоша, ти ж бачиш – вони все вирішили. Ігор такий самий упертий, як ти. Не переконаєш. Може, краще підтримати? – Підтримати безумство? Він же загубить собі життя!
– Олексію Вікторовичу, документи готові, – секретар поклала на стіл товсту теку. – Завтра
Життєві історії 0
-Так, стоп, це з чого вони у неї брудні? – злетіла раптом Уляна, – що зробила дитина? Погладила сестричку по ручці? -Яка вона їй сестричка
Христина мляво сиділа в кріслі та жувала булку. – Христинко, погодка яка, а? Може
Життєві історії 0
– Настя, а ти хотіла, щоб я продала батьківську нерухомість, а потім купила нам і вам по квартирі на вторговані гроші? – Не витримала Христина. – А що тут такого? Ми однією сім’єю скоро станемо, а в нашій родині прийнято одне одному допомагати
– Ну не знаю… Мені все одно здається, що не практично жити в такій
Життєві історії 0
– Катю, це не правда! Ну, ти ж розумієш, що я не міг! Ти неправильно все зрозуміла, ми з Лєрою просто друзі. Друзі, присягаюся! – Намагався виправдатись чоловік
– Катю, це не правда! Ну, ти ж розумієш, що я не міг! Ти
Життєві історії 0
– Зрештою – двоє чи троє – яка різниця, – вибагливо сказав чоловік
– Віка, це ж всього тиждень! Чому ти така вперта? Адже мама не так
Життєві історії 0
— За волю бути собою! За можливість будувати не тільки будівлі, але й своє життя!
— Діано, люба, ти ж сама розумієш — твій талант у моїй компанії сяятиме
Життєві історії 0
— Думала, ми дозволимо тобі тут командувати? У нашому роду жінки своє місце знали!
— Ні, ми не приїдемо. Крапка. Юлія з такою силою натиснула червону кнопку відбою
Життєві історії 0
– Я не можу виставити матір із дому, як ти цього не розумієш? – викручувався син. – Я все розумію, – продовжувала Олена, – але і ти мене зрозумій! Мені набридло, що всі про нас все знають!
Олена увійшла до квартири подруги з таким виглядом, ніби з нею сталося щось непоправне!
Життєві історії 0
– Діма, братику! Тепер і ти пішов, одна я лишилась. І мені вже вісімдесят один. Скоро прийду до вас…
На перерві він підійшов до хлопчаків, що стояли біля школи, і грізно запитав: –

You cannot copy content of this page