– Ти не збираєшся брати прізвище чоловіка? – Ні, я вирішила залишити своє. Ми з Максимом все обговорили, він не проти. – Не проти? – Значить, ти вважаєш наше прізвище недостатньо хорошим? Дід Максима був шановною людиною, лікарем! А ти соромишся носити його прізвище? – Репетувала свекруха
Ганна розкладала на столі зразки запрошень на своє весілля. Кремовий папір, тиснення золотом, мінімалістичний
— Пів години. Ти кажеш це вже третю годину. Я приходжу зі зміни, хочу нормально поїсти, поговорити з дружиною. А дружина одружена зі своїм компьютером. Він узяв зі столу її ручку і почав крутити її у своїх великих, загрубілих пальцях
— Ми взагалі вечеряти сьогодні будемо? Голос Кирила, поважний і невдоволений, увірвався у стерильний
— Проблема в тому, що мій єдиний син збирається покинути рідну матір на два тижні! Мало того, що ви живете окремо, то тепер ще і їдете не знати куди! — Мамо, це просто відпустка
— Я тобі забороняю туди їхати! — голос Галини Михайлівни тремтів від ледь стримуваної
– Вам же на пенсії робити нічого! Хто краще за вас догляне дитину? Ви ж педагог! Усього три місяці. – У якому сенсі три місяці? – Остовпіла тітка Тамара
Тамара Федорівна перший день сиділа біля вікна та сумувала. Сумувала за своєю роботою, за
– Віддай дівчинку в дитячий будинок. Там хоч нагодують та одягнуть. Може, їй там навіть краще буде…
Протяг пронизував наскрізь, гуляючи по порожній залі очікування провінційного вокзалу. Ірина щільніше закутала в
— Галю, до чого тут… — До того, що мені шістдесят сім років, а я живу в постійному страху набрати номер власних дітей. Розумієш? У страху. Боюся, що їм незручно, що я відволікаю, що я набридла. — Галю, ти перебільшуєш. Це якісь твої фантазії. — Ні. Це не фантазії. Це реальність
Телефон лежав на столі вже двадцять хвилин. Галина Іванівна дивилася на нього, як на
– То ти йому нічого не сказала? Не влаштувала сварку? Не викинула речі у вікно, і не виставила його за двері? – Ні, я нічого з цього не зробила. – Але як? Таке не можна просто так залишити! Треба виставити його надвір і подати на розлучення!
Таня була впевнена, що її Андрій ніколи їй не зрадить, адже на шляху до
– Це що ж? Ви взяли наді мною шефство?
Літо стояло спекотне, з рідкими дощами та грозами, після яких над всім небом над
– Ні! Ти глянь! Вона ще й бреше! Обдурила бабку, обдурила матір, братів. Племінника майбутнього обдурила! Усіх! Хочеш, щоб у тебе була сім’я – відмовся від заповіту. Я спадкоємиця! Я! Ми самі вирішимо, що робити із квартирою! – Репетувала мати
Лариса після школи вступила в університет, та поїхала до бабусі. Вона раділа, що нарешті
– Скажіть мені, лікарю, все чесно, я готова до всього! – А у вас все гаразд. Чудовий плід! – Який плід? – не зрозуміла Вероніка Сергіївна. Приємна лікарка здивовано відірвалася від комп’ютера, потім посміхнулася: – Ви не знали? Дев’ять тижнів вже
Вероніка Сергіївна нарешті вирвалася у відпустку. Можна було розслабитися, вийти зі щоденного образу суворого

You cannot copy content of this page