Покупка сукні стала не просто покупкою. Це був її акт протесту, її маленька революція. Ця сукня була символом її особистого простору, її права на себе, на свої бажання. Вона захотіла повернути собі те, що в неї роками забирали докорами й контролем
Олена повернулася додому з легкою, майже дитячою усмішкою. У руках вона тримала об’ємний паперовий
-Від Марійки Борька пішов. Отак взяв і залишив її. До тієї своєї в місто поїхав разом з речами. Марійка цю подію хоче відсвяткувати. Сама знаєш, як вони жили. Ну все – збирайся і до Марійки! А мені ще Ользі та Вальці зателефонувати треба
Тетяна займалася пранням, як раптом задзвонив телефон. Вона взяла слухавку. Це була її подруга
—Кажуть люди, нагуляла ти дитинку. Он від Льошки. Недаремно в тебе і роман із ним був. Зізнавайся давай!
Ситуація була просто абсурдною. Ніна тримала в руках папірець з аналізами і нічого не
– Марино, та які зв’язки? Я її пробивав, вона без роду – сирота. Подруг і друзів немає, а ті, що були давно закінчилися. – А це ти круто придумав із квартирою! Я так сміялася, коли почула. – Мені треба було підстрахуватися, якщо в неї не буде житла, ні хто не присудить їй дитину, та й якщо чесно нам зайві гроші зараз не завадять
– Настюша, мене як не стане, ти мене поховай поруч з дідом, а як
– Я тобі, Борю, не Машка! Я терпіти тебе більше не буду! На моїй шиї сидіти не вийде! Так що давай, синку, дрібнички збирай і слідом за дружиною!
Ох, і злий був сьогодні Борис! Язик свербів висловити дружині все, що накипіло. Але
— Знову він тут… — зітхнула Галина Петрівна, пригальмовуючи крок біля лави в парку. — Бідолашний ти мій, що ж ти все виглядаєш тут? Пес, наче почувши її голос, поволі повернув голову. В його очах, глибоких і карих, застигла така безвихідь, що жінці стало важко дихати від болю
— Знову він тут… — зітхнула Галина Петрівна, пригальмовуючи крок біля лави в парку.
– Ну, ви й ділові, синку! Тобто, у своє свято я маю сидіти з онуком, бо у вас плани на вечір? Ні! Діти, звичайно, –  квіти життя, але ти міг би привезти матері хоч шоколадку на жіноче свято! – З образою в голосі заявила Валентина
– Ну, ви й ділові, синку! Тобто, у своє свято я маю сидіти з
Минуле більше не мучило. Він прийняв його. Простив себе за кошеня з дитинства. І дякував життю за те, що подарував другий шанс – виправити старий біль через нове кохання
Злива була настільки сильною, що, здавалося, небо вирішило вилити все відразу. Олег з досадою
Коли Лариса запитала чоловіка, які в нього «справи» у місті, той не приховував. Так, у нього з Мариною стосунки. Чому так склалося? Тому що вона жінка – феєрверк, свято, ураган! Між ними все іскриться, вони можуть посваритися і помиритися кілька разів за вечір, таке напруження пристрастей йому й не снилося. Таку жінку він шукав усе життя, між ними літають флюїди та посуд! Вона – чистий вогонь, а Лариса – стояча вода!
Коли Петро познайомився з Ларисою, ніякої іскри між ними не пробігло, не спалахнули в
-Мамо, я ж на нього дивитися не зможу тепер, – плакала Наталка. -А ти й не дивись! Чоловік не для того щоб на нього милуватися. А для стабільності. Він гроші приносить додому? Приносить! От і все! Багато жінок так живуть і нічого
Наталя була заміжня двадцять років. Вперше Михайло їй зрадив через чотири роки після весілля.

You cannot copy content of this page