– Я пропоную тобі з’їхати від мене і знайти собі квартиру
Вероніка ніколи не запрошувала Владислава жити у її квартирі, у них навіть розмови про
– Все, теща, збирайся! Переїжджаєш у сільський будиночок мого дядька. А ми тут у тебе жити будемо. Ти все одно на пенсії, яка тобі різниця, де біля телевізора сидіти. От і сидітимеш у теплі та на свіжому повітрі у селі.
– Все, теща, збирайся! Переїжджаєш у сільський будиночок мого дядька. А ми тут у
– Ну все, Любов Петрівно, відпочила я, від плити не відходила, за Марійкою ганялася, щоб не влізла нікуди. Рано вранці то рев косарки слухали, то гавкіт собак. Романтика! – Сказала Галя, виходячи з дому з сумкою в руках, поруч йшла Марійка
– Галинко, ну коли ви вже до нас приїдете з Марійкою? Ми з дідом
– Вітю, ну врятуй ти мене від цього… Я вже сьогодні й бур’яни полола, і добриво розводила, ну прошу…
Оля вийшла заміж за Ігоря всього рік тому, але за цей час вона влилася
Жінка спокійно йшла вулицею, ведучи на повідцю собаку. Був ясний осінній день: повітря дзвеніло від чистоти, жовте і багряне листя кружляло у вихорі, немов танцювало під невидиму мелодію. Настрій був легким та світлим. Але раптом…
Жінка спокійно йшла вулицею, ведучи на повідцю собаку. Був ясний осінній день: повітря дзвеніло
– З чого це я маю віддавати тобі половину квартири та машини? – Що ти зробила, щоб заробити на це? Сиділа вдома, прохолоджувалась! Я за всіх орав! І тепер ти маєш нахабство щось у мене вимагати? – Репетував чоловік, та невдовзі поплатився
– З чого це я маю віддавати тобі половину квартири та машини? З чого
– Мам Нік, допоможи мені, га? – Ангеліна слізно на неї подивилася. – Цього разу я нікого не підведу. Обіцяю. Я не хочу в дитбудинок
– Все! Я більше не можу, – відрізала Вероніка. – Я вже зрозуміла, що
– Так шкода стало їди для рідні, що навіть з’їхати вирішив? Ось до чого жадібність доводить…
Олексій жив разом із батьками та сестрою вже другий тиждень, і йому це не
– Це все монтаж! – свекруха зробила обурене обличчя. – Якби ж … Це запис із сусідського реєстратора, – я підібгала губи. – Ну, і що такого?! – верескливо спитала вона. – Я просто їздила в аптеку! Це що, злочин? – Це не злочин, – чоловік тепер теж насупився. – Але чому ти приховала від нас, що в’їхала у щось…
– Хто розбив мою машину? – я не вірила своїм очам. Мені ніхто не
– Я думала, що ми сестри, а ти через якісь сім тисяч готова виставити мене на ганьбу! Ти знаєш, що ця Даша майже всім нашим знайомим роздзвонила, що я ошуканка і мало не злодійка? А я ж можу сказати, що і гроші, і цей пакет з її лахами тобі передала, і що це ти брешеш
Лариса поклала сина спати й сіла перед телевізором із кухлем чаю. Сьогодні очікувався тихий

You cannot copy content of this page