– Знову сусідське кошеня заплуталося, – подумала Тетяна і пішла визволяти малюка з кущів аґрусу, як робила не раз. Але це було не кошеня, Тетяна зрозуміла відразу, коли смикнула за ганчірочку, що стирчала…
Під ранок Тетяні наснився дивний сон: ніби син її, Альошка, стоїть на ґанку і
– Вона подала на розлучення! – кричав брат. – І хоче відмовитись від батьківських прав на Тимофія! Сказала телефоном – раз я так хотів дитину, то мушу сам про неї дбати! У мене, бачите, робота є, квартира, я впораюся. А їй це все не потрібне!
– Куди ти зібралася? Я тебе питаю – ти куди намилилася? Різкий крик брата
– Це ви влаштували його день народження сьогодні, на нашій території, без попередження! – Навіщо так було робити? А тепер ще ми й винні? Подарунок не той, торт не той! Так і день народження не той!
Олена пересунула тарілки ще раз. Салати, м’ясна нарізка, дитячі кумедні канапки, фрукти, сир –
– Я запросив маму Аліну в садок, я хочу показати її всім, щоб вони теж побачили, що моя мама найкраща мама на світі. – Скільки разів тобі повторювати, що Аліна не твоя мати, вона мачуха, твоя мати Лариса
Аліна замислившись длубала виделкою пюре, і вдавала, що їй цікаво, що її найкраща подруга
– Ще одне недобре слово про Лізу і ви ніколи не побачите ні мене ні своїх майбутніх онуків!
Після трьох років шлюбу Ліза завагітніла. Батьки її чоловіка Бориса навіть вже сумнівалися, чи
– Мамо, це новий виток твого життя. Все поміняй! І знаєш, почни вести соцмережі. Ну а що? Пиши про себе, викладай фото. Думаю, жінки твого віку читатимуть. Щось корисне публікуй. Наприклад, як ти ті ж шкарпетки в’яжеш. Ти ж розбираєшся в інтернеті, от і спробуй. Щось нове для тебе. Олена погодилася. А чому б ні?
– Олено, я від тебе йду! Як порядна людина вважаю своїм обов’язком чесно зізнатися.
«Покупець: Соколов Михайло Андрійович. Виріб: браслет золотий із діамантами, артикул 2847. Розмір: 16,5. Гравіювання: Для моєї Світлани. М.» Олена перечитала тричі. Гравіювання. Для Світлани
Олена готувала вечерю, коли почула, як відчиняються вхідні двері. Михайло повернувся з роботи раніше,
– Тепер ясно, куди йдуть татові аліменти! – Видала обурена дочка
– Мамо, забери мене звідси, я більше не можу! – тремтячим голосом благала Аня.
– Ти Барсика мого до себе забирай. Я на той світ зібралася. Чекають на мене. – сказала Іванівна сусідці. – Вони давно вже чекають. Ще як ти в палаті лежала, як сина не стало. Не дочекаються. – Знаю я. Не вони. Чоловік чекає
Іванівна жила одна вже понад двадцять років. Чоловіка давно не стало. Слідом вона поховала
– Сподіваюся, що з сусідами ви житимете дружно? Особливо з бабусею з четвертого поверху. – А що з нею не так? – Запитай Костянтин. – Та вона нам стільки нервів попсувала за ці півтора місяця! Разів двадцять, напевно, до нас прибігала…
Костянтин та Анастасія були щасливими – нарешті у них з’явилася своя квартира. Причому не

You cannot copy content of this page