— Донечко, тато більше до нас не прийде, він житиме в іншому місці. Потім підростеш і все зрозумієш. А ми поїдемо з тобою до бабусі, там ти підеш до школи. Там велика нова школа, і ти навчатимешся там. Мені потрібен спокій, інакше знову заберуть до лікарні
П’ятирічна Єва прокинулася від того, що у квартирі був якийсь шум, розмови. За вікном
Іро, ти була старшою за мене, а тепер стала старішою. Хоч і всього на кілька років, але… старшою. А я зустрів молоду, гарну, струнку жінку
— Лікарю, скажіть прямо! — голос Ірини тремтів, а пальці так міцно вчепилися в
– Мамо, ти взагалі в собі? Тобі, мабуть, у лікарні не те лікували! Як можна було порівняти мене, та цю..? – Аліна підбирала найприкріше слово, щоб мати швидше зрозуміла всю глибину її обурення
– Мамо, ти взагалі в собі? Тобі, мабуть, у лікарні не те лікували! Як
Дід у мене добрий. Він розуміє навіть більше, ніж ми
Із дідом свого чоловіка – Петром Олексійовичем – Надя бачилася тричі. До весілля, коли
– Ну що, дочекався? Пів міста вже знають, що твоя Анька творить! Один ти сліпий і глухий! І з роботи дозволив їй піти – «Анечці треба за Катею доглядати!» – А чого її доглядати, дівці тринадцять років, що вона одна вдома не посидить? І машину їй змінив, і джакузі їй у ванній кімнаті встановив! І абонемент дорогий у басейн купив! А тепер тобі – результат! – ходи, чіпляйся рогами за притолоку! – Репетувала свекруха
Весь день до Андрія дзвонили родичі. Навіть ті, з якими вони з дружиною кілька
– Нас п’ятеро у цій дірі! Буде шестеро! Куди ви зібралися ще одного пхати? – Обурилася старша донька
– Аня, купи торт! Сьогодні у нас радість! – мама сяє, простягаючи гроші. Я
– Мамо, годі вже жити минулим! – Вибухнув Андрій. – Тата немає, а життя триває! У тебе є шанс допомогти живим людям – своїм онукам! Ну продай ти цю дачу…
– Мамо, ми серйозно поговорити приїхали, – Андрій поставив на стіл магазинний пиріг і
– Ти уявляєш, ця ненормальна зібралася стати мамою, – подзвонив Єгор сестрі в середу вранці
– Ти уявляєш, ця ненормальна зібралася стати мамою, – Єгор подзвонив сестрі в середу
-Ти, синку, дружину собі іншу шукай, – казала Зоя Миколаївна. – Бо сил моїх більше нема. Досить! Я не для того на пенсію виходила, щоб пелюшки прати, та обіди вам усім готувати і килими пилососити. Тим більше, що ви всі, виявляється, насмітити великі майстри!
Від Володимира пішла дружина. Два роки терпіла, терпіла та й пішла. Втомилася від байдужості
Зворушливий тост чоловіка змив її недовіру та сльози…
– Корова, – долинуло з-за дерев, і Людмила завмерла. – Ти глянь, як вона

You cannot copy content of this page