Одна моя знайома, мати трьох дітей, нещодавно знову вийшла заміж. І як їй це вдалося, для мене велика загадка
Одна моя знайома, мати трьох дітей, нещодавно знову вийшла заміж. І як їй це
– Який це супутник, мамо?! Гаразд би знайшла собі солідного мужика, а то, якийсь хлопчисько, їй Богу! Наскільки він старший за мене?! Та мені сусідам і знайомим у вічі соромно дивитися після цього! – Репетувала дочка
– Знаєш, доню, коли ти привела Сергія знайомитись, скандал ніхто не влаштовував! – ображено
— Ну, а що? Його б і приспати… Навіщо тримати? Старий, нікчемний
Після смерті Лідії Іванівни у під’їзді стало по-справжньому тихо. Не те щоб до цього
Останнє слово завжди залишається за кішкою. А якщо кішка схвалила, значить, так хотів сам Бог. І хто ми такі, щоби сперечатися з Богом?
Кошеня він зустрів на вулиці. Маленька брудна крихітка помітила чоловіка, кинулася до нього з
Іноді треба щось втрачати, щоб зрозуміти, що воно тобі й не було потрібно
Христина обливалася слізьми, страждала і дивилася, як зосереджений Льоня з насупленими бровами, неквапливо збирає
– Ти що, вирішила Уляні все життя зіпсувати? Тобі мало того, що ти її в лікарні залишила? Вирішила тепер брата із сестрою одружити? – Обурилася названа мати нареченої
У порожньому коридорі лікарні почулися швидкі кроки. Дівчина з сумкою в руках швидко прямувала
– І що – додому не повернешся? – Запитав Костя. – Не повернуся. Тому що дім – це місце, де безпечно, де тебе люблять та захищають. З тебе, Костю, захисник не вийшов! Живи з мамою!
З лікарні Віку з донькою зустрічали чоловік, батьки та свекри. Вдома, звичайно, посиділи за
– Ти кидаєш нас? – Ні. Я просто більше не можу дихати за графіком! Я чоловік, а не тумбочка!
– Ти знову купив не той хліб! Я ж просила – без насіння, –
– Мишко, не будь дурнем! – казала Віра Степанівна своєму синові. – Ти молодий ще й не знаєш, що таке чужа дитина! Жодної романтики не буде, а одразу побут – повзунки, суміші, крики ночами. Тебе дратуватиме, що це не твій кровний син, а якогось чужого хлопця, а тобі ще його виховувати треба, гроші вкладати!
Спочатку Наташа не сподобалася Вірі Степанівні – якась вона безпородна: блякла, маленька, волоссячко сіреньке,
– Доню, пусти батька пожити! – Видав татусь. Донька тільки очі витріщила від несподіванки…
– Мамо, що там у вас трапилося? – засмучено запитала Еля свою матір. –

You cannot copy content of this page