– Мрії почекають, – у її голосі з’явилася твердість. – А мама – ні…
– Ігорю Михайловичу, можна до вас? – Світлана стояла у дверях кабінету, стискаючи тека
Хтось витягував її картоплю, обтрушуючи, і зібрав найбільшу… Таня завмерла. Серце забилося. Вона пройшла далі й побачила, що й капусти бракує найбільших качанів. Практично половини врожаю капусти не було…
Тетяна Андріївна раділа своїй покупці. Та що покупка, це була її мрія – придбати
— Виховуйте краще свою дитину, щоб не червоніти потім за неї. Мені Марина все розповіла, чим ця дитина тут займається! А ти, мамо, ти чому мовчиш? Ну не справляєшся ти з нею, то віддай її батькові, нехай Сашко сам виховує свою ледацюгу. Тобі навіщо така ганьба на старості років, щоб люди в очі тикали?
— Ну здрастуй, сестричко моя дорога! Спасибі тобі за шоколадку, напевно смачна дуже була,
– Ех, хороша ж ти Настю. Дай Боже тобі щастя! Дай Боже, тобі чоловіка гарного! – Не в чоловіках щастя. – Обманув хто? – Чоловік…
Настя була забезпеченою дівчиною, до її тридцяти років у неї була простора квартира, яку
Моя тобі порада – ти гроші, які на квитки в кіно приготував, витрачати сьогодні на квіти для своєї мами.
– Марія, завтра у тебе відбудеться знайомство з моєю мамою, – раптом сказав Микола
-Надю, невже це і є твоє щастя? Поїхали назад у село – хіба ж це життя?
Надя і Марина були рідними сестрами і повною протилежністю одна одної. Надя була висока,
– Синку, що ж ти мені не передзвонив на пропущені… Може мені було погано… – Ну Лєра ж сказала, що ти з приводу картоплі дзвонила. У мене на вихідні були інші плани, мамо…
– Ой, Юрко! Ви куди це такі гарні? – спитала Антоніна Юріївна, зустрівши на
Історія повернення Ганни через шість років після вигнання
Історія повернення Ганни через шість років після вигнання Він був цілеспрямованим підприємцем, що горить
– Мамо, а мені можна собаку? – Сашко, собака – це не іграшка. Адже з нею не тільки грати треба, а й гуляти, годувати, виховувати. – Я буду. – Ти не зможеш поки що, бо сам ще маленький. Ось підростеш, тоді буде видно. – Я, може, ніколи не підросту!
– Мамо, а мені можна собаку? – Сашко дивився у вікно. Ліда підійшла, зупинилася
– Якби не ти, у мене давно була б родина! Повноцінна, із чоловіком, з кількома дітьми! А що я бачила? Нескінченні робочі зміни та самотність! Невже ти не можеш хоч трохи потерпіти заради мене? Я терпіла набагато довше! – Видала мати
– У мене для тебе дві новини. Я в положенні. А ось тобі треба

You cannot copy content of this page