Життєві історії 0
«Сьоме липня! Цього не може бути! Просто збіг. Але й ім’я Андрій. По-батькові та прізвище інші. Так начебто усиновлювачі можуть змінити по батькові та прізвище. Та й ім’я теж…» Довго дивилася на портрет чоловіка, ніби сподіваючись побачити щось рідне
Жінка у відділі кадрів міської ради оформила документи на нову співробітницю. Потім зателефонувала: –
Життєві історії 0
– Майя, тобі скільки років? – тихо спитав батько. – У мене таке враження, що ти не на першому курсі університету, а у першому класі. Яке б не було кохання, жити десь треба, їсти щодня треба? Потрібно. Ви куди спішете? Прям ось завтра одружитися, що вам, невтерпець? Ніхто ж не проти твого Олега, нехай приходить, познайомимося, поговоримо, з його батьками зустрінемося… Правильно я говорю?
– Дмитро, ти скоро приїдеш? – спитала Галя, подзвонивши чоловіку на роботу. – Скоро.
Життєві історії 0
– Що за нечепури тут побували? Дзвони своїй рідні, хай приїжджають наводити порядок, – обурювалася Ліля. – Я не прибиратиму за ними. З мене достатньо того, що я постійно перу постільну білизну після твоїх друзів. Вони ж занадилися ночувати на нашій дачі.
– Слухай, тут мама дзвонила, – сказав Лілі чоловік за вечерею. – Вони із
Життєві історії 0
– Доню, у нас з татом для тебе сюрприз, – загадково промовила Аліна Федорівна. – Який? Ви купили мені новий телефон за те, що я вступила до університету на бюджет? – з надією поцікавилася Рита. – Ні, у тебе скоро буде братик
– Доню, у нас з татом для тебе сюрприз, – загадково промовила Аліна Федорівна.
Життєві історії 0
— Ти ж чула. Аня з цим своїм… як його там… — мати зморщила лоба, намагаючись згадати ім’я, — Кирилом вирішили орендувати квартиру. Господарка хоче оплату за пів року наперед. А де їм такі гроші взяти? Твоя премія — якраз те, що потрібно
Марина зупинилася на порозі кухні й відчула, як невисловлені слова застрягли в горлі. Її
Життєві історії 0
— Ти жартуєш? А банк чекати не буде! Шукай де хочеш — телефонуй матері, сестрі, комусь! Позич хоч на кілька днів, поки борг не повернуть! — Світлана ледве стримувала обурення. Знову одне і те ж. Тільки мова заходить про іпотеку — обов’язково трапляється якесь лихо
— Ти не заплатив?! Як так?! Чому?! — Світлана, аж зашарівшись, виглянула з ванної,
Життєві історії 0
– Томо, ти що, з глузду з’їхала? – обурилася мати, Ганна Василівна. – У ресторані відзначати! На які гроші? – Візьму кредит. – Кредит на день народження? Зовсім дах поїхав! У п’ятдесят років настав час мізками ворушити!
Тамара сиділа на кухні та прораховувала сімейний бюджет вже не вперше. До п’ятдесятиріччя залишалося
Життєві історії 0
– Ти чого двері не відчиняєш? – Не хочу! І не буду. Гості повинні попереджати про свої візити, а ще, не лазити по ящиках, холодильниках і шафах. – У сенсі не будеш? Це ж моя мати! Вона ж до мене прийшла! – Ну от і зустрічай її! Але не в моєму будинку
– А ось Віка краще знаходила спільну мову з моєю мамою. – Знаєш, якщо
Життєві історії 0
– Ви ж кріп від петрушки відрізняєте лише з етикеток у крамниці! Та й ягоди тільки у варенні бачили! – Бурчала ображена сусідка
Валентина із Василем приїхали на дачу. Купили вони її восени, а тепер вирішили привести
Життєві історії 0
– Яка допомога?! Він кайфував, жер у три горла, а я тепер маю за це розплачуватися? Ну ні! Він доросла людина, хай сам викручується! – Репетувала молодша невістка
– Та як ти можеш так казати?! Це ж жива людина! Брат твого чоловіка!

You cannot copy content of this page