– В дитячий будинок хочеш здати? А ти знаєш, як там дітям живеться? – Інші живуть, і моя виживе, – відповіла Поліна. – Хай дякую скаже, що на світ з’явилася, могло б і по-іншому бути
Людка з’явилася на світ випадково. Ніхто не планував цієї події, ніхто на неї не
Тепер у її житті були лише добрі руки, теплий дім та кохання. І жодної грубості. Мірта знала: вона вдома. І це назавжди
Настали однакові зимові дні. Горобець продовжував ласувати кормом, і Мірта не протестувала. Він був
– Матір твою ми поховали. Ти нам з продажу будинку її борги віддай! – Зажадали родичі
Автобус їхав повільно. Тоня навіть згадала про кінські сили у техніці. Але тут вони
– Та мені начхати на всіх сусідів! Я не збираюся позбавлятися дитини, і буду матір’ю вдруге! – Он як! І що ж, ти плануєш й другу дитину  на матір повісити? Та вона просто не винесе цього! І взагалі, я цього не допущу! – Кричав батько
– Ну ось, все практично готове. Зараз снідатимемо, поки Ромочка ще спить, – щебетала
– Мамо, ну що ти… Не треба, не плач. Я Лілю дуже люблю і вона мене. У нас все добре, не хвилюйся! — говорив Кирило. Людмила Миколаївна кивала, але на душі у неї було неспокійно. Тільки подумати! Її хлопчик… Він сам ще дитина!
– Мамо, ну що ти… Не треба, не плач. Я Лілю дуже люблю і
– Я просто… хочу все повернути, – прошепотіла колишня свекруха Галина. – Так не буває! Він виріс і зробив свій вибір сам! Ви теж його зробили, коли гуляли з онучками й прикинулися, що нас не впізнали. Ви могли тоді хоч підійти. Хоча б просто привітатись!
– Мені така бабуся не потрібна, – спокійно сказав Артем і вийшов із кухні,
— Чого ви тут сидите? Пізно вже! Давайте додому! Хлопчик глянув на неї пильно, погладив дівчинку по голові і міцніше притиснув до себе. — Нам нема куди йти. Нас вітчим вигнав
Ніна поспішала додому. Вже була десята година вечора хотілося швидше дістатися дому, повечеряти і
— Ну, чому ти просто не можеш сісти перед телевізором і дивитися передачі про здоров’я та політику?
— Діти, дайте йому спокій, він уже старенький, у нього і ноги хворі і…
– Бачу, ти постаріла: змарніла, круги під очима, та й постать не та, що була раніше, – уїдливо помітила свекруха
– Таня! Ти? – гукнула Наталя Семенівна жінку у старому зеленому плащі. Вона була
– А де ключі? – Які ключі? – тихо перепитала мати. – До мікрохвильової печі ключів не додається! – Про яку ще мікрохвильову піч мова?! – обурилася наречена, привертаючи увагу гостей. Де ключі від квартири? Ви вирішили подарувати мені цю штуку? – Ну, так! – Скажи, що це жарт!
Марина не могла всидіти на місці. Завтра їй належало вийти заміж за Артема, з

You cannot copy content of this page