Життя з дружиною навчило його робити все дбайливо та акуратно. – Ларисо, йду я від тебе. Не можу більше, втомився! Хочу на старість років пожити спокійно – без докорів і причіпок! Набридло, годі! – твердо сказав Андрій здивованій дружині
– Андрій, ти як заправив ліжко? Сто разів тобі казала, що покривало треба стелити
– Що трапилося? – Запитав чоловік. – Трапилося! Те, що ваша матуся три місяці нас за недолугих тримала! Квартиранти у неї, гроші у Наташі –  а вона тут, як королева! Сьогодні – переїзд. Збирай її. І свої речі також
– Шановні гості, а чи не час господарям відпочити? – обурено сказала Лана, наче
Запам’ятай, сину! У нашому розлученні винна твоя мати й більше ніхто! Я їй цього ніколи не пробачу! І ти маєш завжди про це пам’ятати. Якби не її примхи та огидний характер, ми б так і залишилися сім’єю!
«Запам’ятай, сину! У нашому розлученні винна твоя мати й більше ніхто! Я їй цього
— Що ти мовчиш, Гено? Аліменти майже шість років платив, виходить за чужу дитину? Я так не залишу, ти промовчиш, а я до суду піду
— Що ти мовчиш, Гено? Аліменти майже шість років платив, виходить за чужу дитину?
– Ось, за оренду трошки, візьми, – раз на місяць свекруха сунула мені конверт. Рідна дочка залишила її практично на вулиці
– Ось, за оренду трошки, візьми, – раз на місяць свекруха сунула мені конверт.
– Ні, Іро, якось цікаво виходить! Як твоїй дочці, так завжди, будь ласка! І грошима допомогти, і продуктами, і онукам обновок набрати! – А як моєму сину, так аж п’ять тисяч з панського плеча, як весільний подарунок? – Обурився чоловік
– П’ять тисяч цілком достатньо для подарунка, – категорично заявила Іра. Якщо ми не
— Знаєш, мамо, — говорила дівчинка, голосно шморгаючи носом. — Ми колись постаріємо. Погодься, було б дуже чудово, якби поряд з нами в цей момент були наші улюблені діти?
Мурчик лежав на теплому покривалі, але все одно тремтів, подумки повертаючись у ті темні
– Цікаво, і на яку допомогу ти чекаєш від моїх батьків? – Наприклад, вони могли б віддати мені дідову машину. Вона класна, – відповів чоловік. – Справді? А ти знаєш, скільки вона коштує? – Ну, тисяч шістсот-сімсот, мабуть… – І чим ти заслужив такий подарунок від моїх батьків? – Здивовано запитала дружина
– Катюша, а твоя мама вже вступила у спадок? – поцікавився Антон. – Не
– Маріє, а може то таки замало – тисячу гривень, все ж на день народження до свахи ідемо
– Маріє, а може то таки замало – тисячу гривень, все ж на день
– Яка в тебе родина? – пирхнула невістка. – Телебачення і кішка? Інша справа я. Але ж ти кинула онука у скрутну хвилину! І сина…
– Ти б хоч спитала, перш ніж усе переставляти, – Тетяна шумно видихнула, стиснула

You cannot copy content of this page