Віра Павлівна сіла за стіл на кухні, і сьорбаючи чай дрібними ковтками, почала згадувати своє життя, в якому так часто чорні смуги міняли білі, і навпаки
«Начебто все готове до зустрічі, – жінка глянула у вікно. – А вони, мабуть,
-Андрійко, любий, не дивись у цей бік, ти ж розумієш, разом вам не бути
-Наталя, як приїдеш – подзвони, я ж хвилюватимуся! -Звісно, ​​мамо, обов’язково! -А чому Сашко
Що потрібне для щастя?
– Сергію, батько просив приїхати на день, допомогти йому треба, дах полагодити – один
– Твоя дача? – Він засміявся коротко, злісно. – У тебе нічого свого не може бути! Ти – порожнє місце! Нуль без палички! Я тебе з нуля підійняв, одягнув, взув. І завтра ти все оформляєш на продаж!
– Тамаро, де гроші на продукти? Знову розбазарила? Руслан стояв на кухні, трясучи порожнім
– Ось що я тобі скажу, поправити бажаю! Це не ти нас узяв, це ми з дітьми взяли тебе до своєї сім’ї, прийняли значить… розумієш?
Довго не могла заснути Люда, думки в голову лізли, бентежили її, сон відганяли. А
– Як це – заслаб? У якому він стані? – ахнула свекруха. – У сплячому. Та нічого такого, температура невеличка, все нормально, зима почалася. – Та це не просто зима! Це в тебе робота така, ось ти й приносиш зі своєї каси всяке додому! Скільки разів тобі кажу – міняй роботу!
Олена спала, як раптом почувся гучний звук – хтось відкрив вхідні двері! Вона протерла
– Як у тебе розуму вистачило, собаку притягнути до будинку? Ти ж знаєш, я їх не люблю! – Значить, тобі доведеться його полюбити! Бобик тепер житиме з нами! Довелося розповісти йому все, як є. Слава вухам своїм відмовлявся вірити
Катя ненавиділа понеділки. Вставати було важко, зібрати себе теж. А ще дитину відправити до
–Виграла! Зірвала джек–пот!
Олена зіщулилася і зробила крок у темряву. Було пізно. Олена тільки перестала клопотати по
– Бабусю, можна я носитиму мамині духи та фотографію з собою? Я охоронятиму її речі, поки вона на небі
П’ятирічний Максим почав ходити до дитячого садка на початку осені. Хлопчик був мовчазний, напрочуд
– Ірино Геннадіївно, що ви знову починаєте?! Я навіть на кухню не можу зайти, щоб приготувати щось, ви постійно тут. – А це моя квартира, і я тут робитиму те, що захочу! – заявила свекруха, не обертаючись
– Ірино Геннадіївно, я запізнююся… – Рита не встигла домовити фразу, і схопити двері.

You cannot copy content of this page