– А в тебе, зятю, совість є? Я взагалі думала, що ти мені все зробиш безплатно! Адже в тебе своя фірма. – Цікава пропозиція! – А роботу хто оплачуватиме? – посміхнувся Захар
Дзвінок від матері пролунав посеред робочого дня: – Катюша, доню, ви не могли б
– Егоїсти ви! Не боїтеся без рідні залишитися? – Роздратовано запитала сестра
– Михайле, – пролунав у слухавці голос старшого брата Григорія. – Ми з Ольгою
– Хочеш бути добрим? Будь ласка! Але власним коштом, – твердо сказала дружина
– Тамаро, я чомусь не зміг зняти гроші з накопичувального рахунку, – повідомив Тамарі
Мамо, пробач мене. Я більше не можу чекати, коли ти купиш будинок. Я хочу свою квартиру. Сподіваюся, ти зможеш мене зрозуміти і коли-небудь пробачиш
Коли Тамара повернулася додому то помітила , що двері не зачинені. Вони були прикриті,
– Хіба можна переплатити за щастя?
– Жень, а тобі не здається, що ми добряче переплатили? Вони присіли на сходинці
За всі вісім років свого життя Петько ніколи нічого не крав. Навіть коли ділив бутерброди та цукерки з товаришами, він не намагався хитрістю залишити собі найкращий шматок. Петько був чесною людиною. Але зараз була зовсім інша справа. Це виходило за межі його звичного досвіду
За всі вісім років свого життя Петько ніколи нічого не крав. Навіть коли ділив
– Ти що собі дозволяєш? – Ти пошкодуєш про це! Артеме, невже ти дозволиш своїй дружині так поводитися з батьками? – Процідив свекор
Ганна стояла біля вікна, дивлячись на сіре жовтневе небо. На кухні чувся дзвін посуду
– Ти мені пропонуєш сказати родичам, що нехай йдуть куди-небудь, поки у мене дочка в своїй квартирі живе! Так ти уявляєш, що потім буде! Не діло це, треба допомагати!
Уляна намагалася потрапити ключем у замкову щілину, але темрява не давала зробити цього. -Знову
– Не смій зачиняти переді мною двері, невдячна! Хіба я не заслужила, бодай крапельки поваги? – Репетувала свекруха
– Не смій зачиняти переді мною двері, невдячна! Хіба я не заслужила бодай крапельки
— Грошей не дам, я не повинен утримувати твого брата! – Заявив чоловік дружині
– Нашого «принца» відраховують, – ридала у слухавку мати Ольги, Надія. – Що тепер

You cannot copy content of this page