– Сама ще дитина, сімнадцяти немає, а вже мама. Ні чоловіка, ні батька… – подумки переймалася жінка
– Так, Тетяно Сергіївно, сьогодні тебе виписуємо, – жінка-лікар усміхнулася якоюсь сумною посмішкою. –
– Мамо, куди ти? Треба ж спочатку будинок для літніх людей знайти, документи оформити… – почав перераховувати Євген. – Я вже все зробила, не маленька. Цього ж дня Лариса Олександрівна зібрала речі та викликала таксі. І такий сюрприз піднесла невістці…
– Євгене, ти сам з матір’ю поговориш чи мені доведеться відвідати Ларису Олександрівну? –
– Це твоя койка? Чудово! Будь ласка, поступися місцем старенькій, а ти ж ще молода, можеш зайняти її верхнє
Ми з донькою ретельно планували поїздку в поїзді далекого прямування, через всю Україну. Ми
Кажуть, тільки в старості дізнаєшся, чи добре виховав дітей…
Іван Олегович дивився у вікно свого нового притулку — будинку для літніх у невеличкому
– Не виженеш же ти рідню? – Чому не вижену? Легко! Я нікому не дозволяю залишатися на ніч! Це мій дім, і в мене таке правило
-Твої футболки я склала і поклала одну сорочку. В університет підемо, одягнеш! Бо скажуть,
– Діду, а правду ти казав, що сім’я, як батьківщина, має бути одна?
Подружжя Горобенки збиралися в суд. Розлучення вони раніше обговорювали не раз, але до офіційного
Кохання по розрахунку…
Сьогодні у Варі день спогадів. Шість років… Здається, ціла вічність пролягла між тією наївною
– Ти що, з глузду з’їхала? А хто нам буде готувати? — тремтячим голосом прошипів чоловік
– Знаєш, Дмитре, я йду, – сказала Ірина, укладаючи у валізу светр та фотографію
– Я багато прикрашала. Видавала бажане за дійсне. Це все проклята заздрість!
Ангеліна Петрівна була суворою жінкою, у якої через круту вдачу довго не складалося особисте
– Чому ми маємо за нею стежити? Вона нам не сестра! – обурився Мишко. – Вона нам не подобається! І її тато нам не подобається! Чого вони взагалі до нас причепилися
Варвара одна ростила двох синів – Мишка та Єгора. Батько їх просто не повернувся

You cannot copy content of this page