– Врахуй, я тебе і на поріг не пущу! – Процідила невістка. – Це ж кішка, вона скрізь лізтиме і залишатиме шерсть на одязі! А я не хочу, щоб мій син задихався через тебе. Ми вчора, між іншим, швидку викликали
– Та він ледве дихає! Ти мені трохи дитину не загубила через  свого кота!
– Потерпи, Світланко! Ось знайду нам гарного татка і одразу тебе заберу! – Мама так переконливо казала, що дівчинка повірила їй і погодилася пожити у дідуся з бабусею. Вона не помітила, як бабуся скептично піджала губи
– Потерпи, Світланко! Ось знайду нам гарного татка і одразу тебе заберу! – Мама
– Мамо, то у тебе ювілей, тобі сьогодні дев’яносто п’ять років! Багато! Але я думаю, ти відчуваєш зараз себе молодою серед своїх дітей і онуків
Сьогодні п’ятниця з міста до баби Зіни приїдуть діти та онуки. Щоправда не всі,
– Не чекав я такого від тебе, сестро! – Сказав Микита і вийшов, грюкнувши дверима
Нарешті Аліна та Кирило переїхали в нову квартиру. Скільки їм для цього довелося попрацювати!
– Оленко, та тихіше! Скільки можна твій регіт слухати! Набридло! І вимкни цю нісенітницю, давай щось інше може подивимося? – Павле, а що ти мене постійно затикаєш? Мені вже й слово сказати не можна, і посміятися не можу, і телевізор у власній квартирі не подивитися! Що з тобою сталося останнім часом? Ти сам не свій. Змінився сильно, злий став. – Це я змінився? Я? Та як тут злим не стати, якщо тебе немовби підмінили! Наче в одну ніч прокинувся, а замість дружини гарної та коханої – незрозуміло що! Та ти на себе глянь!
Павло глянув на свою дружину і скривився. Ну хіба з такою жінкою він колись
Дівчина виявилася твердим горішком, як Ангеліна не старалася, розкусити не змогла. На несправедливі причіпки й грубі укази незадоволеної родички, дівчинка відповідала спокійно, ввічливо і з гідністю, зверталася тільки на ім’я по батькові, дивувала незворушністю, витримкою й охайністю
У Сашиному під’їзді жила одна малоприємна літня жінка Ангеліна Вікторівна. Висока і худа. Весь
– Я ще раз вам повторюю, що Арчі – це член нашої родини! І я не збираюся здавати його у перетримку лише тому, що ваша доросла дочка так вирішила!
Поліна та Ігор уже збиралися лягати спати, коли їм зателефонувала Ірина Борисівна. – Так,
– Будь-яка ноша легка на чужому плечі. А коли самому тягнути доводиться, ноги підгинаються…
– Ілля, твоя мама мені сьогодні вдень телефонувала, з’ясовувала наші плани на літо, –
– Тату, він же ще маленький, та й руки простягати не можна! – Маленький? – пирхнув старий. – Мужик має вміти постояти за себе! Я так Андрія вчив і правильно робив. Ніхто його не кривдив…
– Дай йому в пику, і відчепиться! – Сказав дідусь, Петро Іванович, стиснувши кулаки.
-Ти мене втратив, синку! – Знати вас більше не хочу! Ти тепер проти матері йдеш, батько б цього не схвалив…
– Мамо, ну не можна ось так, – роздратовано сказав Ілля, відчинивши двері й

You cannot copy content of this page