– Невже так важко допомогти? Тобі ж це нічого не варто! – сказала сусідка. – Чому не варто? Дуже навіть варто – і час втрачаю, і нерви витрачаю. Ви думаєте, що це так легко? Загляньте в оголошення – скільки репетитори з англійської за одне заняття беруть!
У цій квартирі Уляна жила з народження. Мама стільки разів розповідала, як тато не
– Так, стоп! Він мої гроші проїдав, а тепер я ще йому винна?! З якого переляку? – Він твій батько! – випалила мама
– Так, стоп! Він мої гроші проїдав, а тепер я ще йому винна?! З
– Навіщо ти його притягла сюди? – прошепотіла мати, не дивлячись у вічі. – У мене своїх проблем вище даху. Він тепер недієздатний. Йому догляд потрібний, гроші… А в нас і так все на межі. – Але ж ви його мати… Я допомагатиму. – Ти майже дружина – ось і забирай…
Олексій та Марина товаришували з самого дитинства. Їхні будинки стояли поряд, і після школи
– Заткни собаку! – репетувала Марина Степанівна зі свого вікна. – Пів години поспіль вже гавкає! Та я б заткнула, якби могла встати, – подумала Валентина
– Заткни собаку! – репетувала Марина Степанівна зі свого вікна. – Пів години поспіль
– Стояти! Дитина твоя, ти батько, а я ніхто! Я допомагати тобі не буду! Даю тобі три дні, у тебе є квартира, збирай речі та геть звідси…
Ірина прокинулася рано, але чоловіка вже не було, тільки двері грюкнули. У неї сьогодні
Будеш на одну пенсію жити? – Дві ж мені ніхто не дасть. – А я про що! Працювати треба, а тебе виперли. – Я сама пішла, втомилася, здоров’я вже не те. – А як ми тепер без твоєї великої зарплати будемо? – Обурилася дочка
Надія Миколаївна почула про себе багато приємних слів та побажань. Її проводили на пенсію.
– Я тут подумала, що ви ж тепер завжди  будете вдома, от дітей ми вам і відправлятимемо! – Безсоромно сказала сестра. – До нас їх відправляти не треба! Мені вистачило останнього літа з ними! – Ти ж на пісочку кісточки гріла, а твої діти в цей час собак по селу ганяли, в буквальному значенні цього слова
Марія закінчила приготування салатів, все було прибрано і чекало свого часу в холодильнику. На
– Заяву писати будете? – Запитала Віру жінка-слідчий. – Буду. – А може, домовитеся по-родинному? – Це той випадок, коли по-родинному не домовитись! Ми розлучилися чотири місяці тому
Віра поверталася із роботи. Дорогою вона зайшла в супермаркет, який знаходився неподалік будинку, де
Метушня навколо кота
До пенсії моя мати остаточно перебралась в село та потроху звикла до менталітету місцевих
Ще б пак: їй – двадцять п’ять, а йому – шістдесят! Виходило, що батько Олі молодші за майбутнього зятя на п’ятнадцять років
Ох, що діялося, коли Ольга поставила батьків перед фактом, що виходить заміж за Сергія!

You cannot copy content of this page