– Я з тобою розлучаюся – змотуй вудки, любитель риболовлі…
– Ну що – серцю не накажеш – йди! – Легко погодилася Оля. –
– Я віддала племінниці твій одяг: твою весільну сукню та нові чоботи! – Заявила Наталія Іванівна. – Дівчинці заміж виходити нема в чому, а ти все одно не носиш
– Я віддала племінниці твій одяг: твою весільну сукню та нові чоботи! – Заявила
– Досить мене пиляти! Я не мішок з картоплею, а жива людина! – крізь зуби процідив Олексій, дивлячись на дружину Катю. – Якщо тобі хочеться когось виховувати – йди до школи! А мені дай спокій! Інакше пошкодуєш
– Досить мене пиляти! Я не мішок з картоплею, а жива людина! – крізь
– Я говорю, що ви мене об’їдаєте! – повторила Тамара. – Щодня тягаєте йогурти, ковбасу, сир… У мене маленька пенсія, я не можу вас усіх прогодувати
– Твоя мати знову кричала так, ніби ми весь її будинок обнесли! – Поскаржилася
-Скільки було у нас зустрічей з твоєю мамою, вона завжди знаходила сили та час на те, щоб мене виховувати. Або як вона каже, вчити мене життю
Коли Олексій поклав слухавку, Олена запитала: -Тобі сестра дзвонила? Що хотіла? -Так, це була
– Слухай, Лізо, а давай, ти сама дітям іграшки купиш, а скажеш, що ці подарунки від мене були! Чи я куплю сам, але за рахунок аліментів?
– Лізо, цього місяця я тобі менше надішлю грошей. Сама розумієш – часи складні,
Не все те золото, що блищить…
– Доню, ну що ти вигадала, краще виходь заміж за Артема Лук’янова – будеш,
– Мамо, совісті у тебе, як я подивлюся зовсім немає…
Марина дісталася додому вже опівночі, ледве піднялась на свій поверх, була важка дорога, знайшла
– Скажи дякую, що я тебе ще не покинув! – Заявив чоловік після п’ятнадцяти років шлюбу
Ці слова вразили Віру, як ляпас. П’ятнадцять років шлюбу, дві дочки, нескінченні компроміси –
– Самі об’їдаєтеся, а моїй дитині не можна навіть бутерброд замовити? – Обурилася сестра чоловіка
– День народження відзначатимемо у ресторані, – попередила Даша маму, – тільки ти сильно

You cannot copy content of this page