– Таня, де в тебе цукор? – Настя знову копалася в її кухонних ящиках.
Кожний ранок починався у Ганни однаково. Телефон тріщав своїм пронизливим «тр-р-р-р», вона, заплющивши очі,
Поліна втомлено притулилася до подушки, її молодший син нарешті заснув у ліжечку. За останній
– Доню, привіт! – радісний голос матері телефоном одразу напружив Наталю. Зазвичай мати дзвонила
– Ганно Іванівно, це вам потрібно вікна вимити? Оголошення в чаті будинку побачила, –
– Ти навіть плакати не можеш нормально! – Сергій зло жбурнув недопалок у калюжу.
Їхній «цукерково-букетний» період розпочався з невинного флірту – погляди при зустрічі, знайомство, потім листування
Ризиковано, звичайно, не дочекавшись темряви, зайти до Зойки – у сусідські вікна все видно.
– Куди ж я піду? – Вигукнула Світлана. – З Микитою! Це ж твій
-Ха-ха-ха, і вона така уявляєш, говорить мені… Ліза стрепенулась. Знову Степан прийшов не сам,