– Хамка та егоїстка! – вигукнула на неї свекруха. – Це Ви про себе? – Усміхнулася Олена
– Твоя Олена робитиме оселедець під шубою на свята? – запитала Ольга Іванівна у
– До тебе сьогодні приїдуть Коля та Настя. З ними ще будуть діти: Віка – їй одинадцять років – і Микита – йому дев’ять, – видала тітка Рая. – Це ви так вирішили? Та я їм навіть двері не відчиню…
Сіре небо нависало над містом, наче важка ковдра. Дощ, який почався дрібною мрякою, поступово
Побачивши кота, він завмер. На табличці клітки висіла записка: «Не чекає. Не просить. Просто сумує»
Побачивши кота, він завмер. На табличці клітки висіла записка: «Не чекає. Не просить. Просто
– Мамо, а хіба тобі щось потрібно? Адже у тебе все є! Я Ігорю казала, що найкращий подарунок – це наша присутність. Правда ж?
– Мамо, а хіба тобі щось потрібно? Адже у тебе все є! Я Ігорю
– Ти просто невдячна! Скористалася ситуацією! Бабуся не думала про наслідки, коли щедро відписувала дарчу, а ви з чоловіком поквапилися! Молодці! Тепер несіть відповідальність! – Репетувала мати
– Ну, привіт, мати-героїня! Все гойдаєш? Вгадай, у кого путівка на південь? – пролунав
– Я тебе ось про що попрошу, – продовжила Марія. – Миколку мого не залишай. Пам’ятаєш ту ніч після проводів на службу? Так ось. Твій він. Чоловік мій знав, мене вже при надії за дружину взяв. Ось чому й не вжилися ми з ним…
Степан був видним хлопцем з юності. Та любив він тільки одну жінку на світі,
-Совісті у вас немає! Зовсім нема! Старенького покинули! Єві життя не даєте, безсовісні! Все лише собі, тільки собі! Рідня називається!
-Ой, привіт, Оленко. Привіт, сестричка. А я тут недалеко була, повз, так би мовити,
– Після того, що ви мене вигнали надвір, у мене до вас ніяких родинних почуттів не залишилося! А як прислуга, ви мене цілком влаштовуєте! – Обурено промовив він рідним
– Довго ти ще збираєшся нас примушувати батрачити? – обурено промовила Христина. – А
– Я розчарована, синку, – тихо промовила мати. – Найжорстокіше – грати з почуттями людей. Особливо з тими, кого вже зраджували. – Ой, мамо, годі! Ліза збереться і поїде, подамо на розлучення! Так сталося! – Ні, любий. Це ти зберешся і поїдеш…
– Ой, Лізонько, прийшла! Проходь швидше, вечеря готова! Ліза увійшла на кухню, і свекруха
– Це правда? Все дістанеться Кірі? Мама насупилася, дивлячись на заповіт. – Доню, ти ж знаєш, яка Кіра… їй складніше. Вона така чутлива! – А ви про мене подумали? Чи я просто дійна корова, яку можна використовувати, поки їй не доведеться самій шукати вихід? – Розгубилася старша дочка
Якщо у мене колись і були сумніви щодо мого місця в сім’ї, вони зникли

You cannot copy content of this page