Чоловік називав її опудалом і старою тіткою … Поки одного разу вона його не здивувала
– Ти ще пошкодуєш сто разів, що мене виставила! Просити будеш, на колінах приповзеш!
– Ти не можеш так з нами вчинити, – обурилася Наталя Марківна, але Катя вже поклала слухавку
– Я більше не тягтиму оренду квартири за всіх, – заявила Катя своєму нареченому
– Які ми з тобою різні, Наталко. Нічого у нас з тобою не вийде. Ти це… Шукай собі квартиру…
– Юлько, привіт! Можна я зараз до тебе приїду? – Наташа говорила, насилу стримуючи
Минулого разу коли я була в гостях у Світлани, ми пили каву, яку я принесла, і вона навіть не мала цукру до чаю. А коли відчинила холодильник, він був зовсім пустий
Минулого разу коли я була в гостях у Світлани, ми пили каву, яку я
Мої подруги казали, що я з’їхала з глузду, коли знову почала звертати увагу на чоловіків. Мені 54 роки, чоловік пішов від мене. Мені просто хотілося знову відчути себе жінкою — красивою, бажаною, важливою
Мої подруги казали, що я з’їхала з глузду, коли знову почала звертати увагу на
– Я вирішила залишити квартиру тій з вас, хто доглядатиме мене. Марина схопилася зі стільця: – Що?! Але ж це не чесно! У Ольги є чоловік, діти, свій будинок. А мені з Дімкою жити нема де
Галина Петрівна важко зітхнула, дивлячись на годинник. Вже шість вечора, а молодша донька Марина
– Танька, знову затор через тебе! Задню частину так рознесло, що літак не облетить! Весь день, мабуть, тарілки перед миттям вилизуєш! Ця фраза викликала вибух гучного сміху. Таня заплющила очі, мріючи розчинитися в просторі, аби не чути знущань і не бачити злісних фізіономій.
– Танька, знову затор через тебе! Задню частину так рознесло, що літак не облетить!
– Кидаєш матір одну? Хто мені ліки купуватиме? Хто з Найдою гулятиме? – Причитала мати
– Нінка з роботи кімнату в комуналці купила, а ми все у твоєї матері
– Зовсім мене забув, синку. Не потрібна стала мати на старість років – сказала Ганна Михайлівна
Двері рипнули протяжно, наче скаржилися на старість. Василь Петрович завмер на порозі батьківського будинку,
– Подумаєш, кохана дівчина, – пирхнула старша сестра Віра. – Таких коханих ще може бути… ого-го скільки. – А по собі людей не судять, – відповів Єгор сестрі
– Привітайте мене, дорогі батьки, я виходжу заміж за Єгора, – з порога радісно

You cannot copy content of this page