“Купіть собі совість” – сказав бездомний успішному бізнесменові
Марат вийшов із бізнес-центру, не перестаючи розмовляти телефоном, важливі питання вимагали рішень тут і
– Збирайся і йди до матері! Синові я забезпечив житло – нехай живе як належить. А про себе сама дбай. Двадцять років ти користувалася моїм будинком, тож спасибі маєш говорити навіть за це!
– Ти вже не та, що раніше… Стара зовсім. Я хочу бути з молодою,
– Все, годі! – Віктор грюкнув по столу так, що підстрибнули тарілки, – зроби так, щоб я тут більше не бачив ні твоєї подруги, ані твою сестру!
– Все, годі! – Віктор грюкнув по столу так, що підстрибнули тарілки, – зроби
– А я дружина Артема – Оксана, Ви, напевно, колега? – Ні я не колега, а Ви не дружина, – нахабно прокоментувала дівчина.
Оксана з Артемом одружилися зовсім молодими, коли їм обом було по 18 років через
-Як це що зміг?! Я ж просила Ігореві новий телефон, – сестра аж встала зі стільчика. – У мене грошей на нього немає, а хлопцеві нормальний телефон потрібний! -А де моя улюблена ковбаса? – брат теж був невдоволений
Олег зайшов додому в роздумах. Його дружина Наталя вже давно не їздить із ним
-Дівчинку я тобі не залишу. Тобі вона не потрібна, а твоїй бабі тим паче. Не буде їй життя. Ми тепер будемо у великому місті жити, не об’їсть вона нас
Олена поралася по господарству. -Дочко, ти поросятам їсти дала? – почувся голос батька. -Дала…
– Знову вона їде! – Настя жбурнула телефон на ліжко. – Щоп’ятниці! Як за розкладом! Льоша зітхнув, відклав планшет. – Ну що поробиш, сестра ж
– Знову вона їде! – Настя жбурнула телефон на ліжко. – Щоп’ятниці! Як за
– Допомагаю, допомагаю, і я ще погана! – бурмотіла мати, спускаючись сходами під’їзду. – Я ж говорила! Я ж попереджала! Але ж вони розумні! Ось самі й висьорбуйте тепер!
– Ти зла, меркантильна, безсердечна! – випалила дочка. – Я?! – Ти! Ельвіра Юріївна
– Оце так гостя! – Обурилася сестра
– Мамо, ну що ти так метушишся? Не цариця ж до нас приїжджає! Зрештою,
– Ну що, свідоцтво про шлюб все ж таки міцніше, ніж співмешкання? – Насміхалися з Наді мужики
– Я на тридцять років закінчення інституту не піду, у мене потім депресія буде.

You cannot copy content of this page